Я корабль конвоя - Александр Розенбаум

Впереди океан… Командир мой спокоен —

Безрассудство и риск у него не в чести.

Позади караван, я — корабль конвоя,

И обязан свой транспорт домой довести.

А мне тесно в строю, и мне хочется боя,

Я от бака до юта в лихорадке дрожу.

Но приказ есть приказ: я — корабль конвоя.

Это значит, себе я не принадлежу.

Третьи сутки идем.

Солнце палубу греет.

Не поход боевой, а шикарный круиз.

И расслабился транспорт, навалился на леер,

Что с гражданских возьмешь?

Только я не турист.

Я-то знаю, чего тишина эта стоит,

Я готов каждый миг опознать их дозор.

Аппараты на «товсь!», я — корабль конвоя,

Я-то знаю, что значит подставить свой борт.

Ну, накаркал: «Полундра!», выдал пеленг акустик.

Чуть правее по курсу шум винтов сзрезал ночь.

Веселее, ребята, не давай волю грусти,

Ждал я этой минуты и смогу вам помочь!

Мы догоним ее.

Но зачем?

Что такое?

Почему «стоп машина!»

и я в дрейфе лежу?

Почему я не волен?.. Почему я в конвое?..

Почему сам себе я не принадлежу.

Почему я не волен?.. Почему я в конвое?..

Почему сам себе я не принадлежу…

Громом сотни стволов салютует нам база,

Обознались, наверно, я ведь шел, как овца.

В море я за врагом не погнался ни разу

И в жестоком сражение не стоял до конца.

Кто спасет мою честь?

Кто их кровью умоет?

Командир, я прошу, загляни мне в глаза.

И сказал он в ответ: «Ты — корабль конвоя.

Мы дошли, значит, этим ты все доказал!»

Попереду океан… Командир мій спокійний—

Нерозсудливість і ризик у нього не в честі.

Позаду караван, я - корабель конвою,

І має свій транспорт додому довести.

А мені тісно в строю, і мені хочеться бою,

Я від бака до юта в лихоманці тремтіння.

Але наказ є наказ: я — корабель конвою.

Це означає, що я собі не належу.

Третю добу йдемо.

Сонце палубу гріє.

Не похід бойовий, а шикарний круїз.

І розслабився транспорт, навалився на леєр,

Що з громадянських візьмеш?

Тільки я не турист.

Я знаю, чого тиша ця варта,

Я готовий кожну мить пізнати їхню дозор.

Апарати на «товсь!», я — корабель конвою,

Я знаю, що означає підставити свій борт.

Ну, накаркав: "Полундра!", Видав пеленг акустик.

Трохи правіше за курсом шум гвинтів зрізав ніч.

Веселіше, хлопці, не давай волю смутку,

Чекав я цієї хвилини і зможу вам допомогти!

Ми наздоженемо її.

Але навіщо?

Що таке?

Чому "стоп машина!"

і я в дрейфі лежу?

Чому я не вільний?.. Чому я в конвоє?..

Чому сам собі я не належу.

Чому я не вільний?.. Чому я в конвоє?..

Чому сам собі я не належу…

Громом сотні стволів салютує нам база,

Познали, мабуть, я йшов, як вівця.

У море я за ворогом не погнався жодного разу

І в жорстокому бій не стояв до кінця.

Хто врятує мою честь?

Хто їх кров'ю вмиє?

Командир, я прошу, зазирни мені в очі.

І сказав він у відповідь: «Ти — корабель конвою.

Ми дійшли, значить, цим ти все довів!