Посвящение Роману Казакову - Александр Розенбаум

Задумчив Кировский проспект,

И у Невы большой успех,

Как у певицы оперной в «Аиде».

И листья медленно кружат,

И осени безумно жаль,

Она старалась как могла,

Всю ночь ковры в садах ткала,

А Ромка этого уже не видит.

Мы вышли на последний круг,

Сыграв во взрослую игру,

И смерть на нас сегодня не в обиде.

И слезы льются по щекам,

И очень больно старикам

Смотреть на солнца яркий свет

В багряной, трепетной листве,

Ведь Ромка этого уже не видит.

Белой звездочкой во лбу

Облака — коней табун —

Идут грозой.

Мчатся кони по небу,

Мчатся кони по небу с тобой.

Будем мы искать тебя

В неба синей скатерти —

Там теперь твой дом.

К самолетам рейсовым

Прилетай, погреешься,

Мы ждем.

Шумит на улице толпа,

Кто на работу, кто-то спать,

Все во фланели, в замше, в вечно модном твиде.

В стеклянной будочке стоит

Красавица из ГорГАИ,

В сиянье золотых волос

Волшебница с корзиной роз,

Как жаль, что Ромка их уже не видит.

Мы вышли на последний круг,

Пришел на финиш первым друг,

И мы не знаем, кто сегодня лидер.

Но будет день и будет час,

Однажды кто-нибудь из нас,

Один, оставшись на прямой,

Пойдет, поникнув головой…

Как хорошо, что Ромка это не увидит.

Замислений Кіровський проспект,

І у Неви великий успіх,

Як у співачки оперної в«Аїді».

І листя повільно кружляють,

І осені шалено шкода,

Вона намагалася як могла,

Всю ніч килими в садах ткала,

АРомка цього вже не бачить.

Ми вийшли на останнє коло,

Зігравши у дорослу гру,

І смерть на нас сьогодні не в образі.

І сльози ллються по щеках,

І дуже боляче старим

Дивитися на сонця яскраве світло

У багряному, трепетному листі,

Адже Ромка цього вже не бачить.

Білою зірочкою в лобі

Хмари - коней табун -

Ідуть грозою.

Мчать коні по небу,

Мчать коні по небу з тобою.

Будемо ми шукати тебе

У небі синій скатертині

Там тепер твоя хата.

До літаків рейсовим

Прилітай, погрієшся,

Ми чекаємо.

Шумить на вулиці натовп,

Хто на роботу, хтось спати,

Всі у фланелі, у замші, у вічно модному твіді.

У скляній будочці стоїть

Красуня з МорДАІ,

Сяйво золотого волосся

Чарівниця з кошиком троянд,

Як шкода, що Ромка їх уже не бачить.

Ми вийшли на останнє коло,

Прийшов на фініш першим друг,

І ми не знаємо, хто сьогодні лідер.

Але буде день і буде година,

Якось хтось із нас,

Один, залишившись на прямій,

Піде, похилившись головою…

Як добре, що Ромка це не побачить.