My iz Odessy morjaki: We're Sailors from Odessa (We're Sailors from Odessa) - Клавдия Шульженко

Улица одесская, старые каштаны…

Осень черноморская, пули да туманы…

Под огнями грозными, в горький час ночной

Покидали город мы, город наш родной…

Деревья нас печально провожали.

«Откуда вы?»

— они во тьме шептали.

И мы с тоскою в сердце отвечали:

«Мы из Одессы моряки».

С той поры в сражениях мы не раз бывали,

Мы из сёл захваченных немцев выбивали.

Нам навстречу женщины шли в полночной час,

Наши братья кровные обнимали нас.

Как сыновей старухи нас встречали,

«Откуда вы?»

— с волненьем повторяли.

Мы шли вперёд и тихо отвечали:

«Мы из Одессы моряки».

За Одессу милую, за родимый дом,

За друзей-товарищей в битву мы идём!

Что ж, что ночка тёмная, что кругом низги —

Ведь недаром дьяволами нас зовут враги!

«Откуда вы?»

— кричат они, — «Не знаем».

«В чём ваша сила — мы не понимаем».

А мы воюем, сталью отвечаем:

«Мы из Одессы моряки».

Я не знаю, осенью иль зимой туманной,

Мы вернёмся в город наш, город наш желанный.

Но я знаю, город мой, милый старый дом,

Это время близится — мы к тебе придём!

И встретит нас весёлый шум прибоя,

Мы постучим в окно своё родное.

«Откуда вы?»

«Мы прямо с поля боя!»

Пришли в Одессу моряки!

Вулиця одеська, старі каштани.

Осінь чорноморська, кулі та тумани…

Під вогнями грізними, в гірку нічну годину

Покидали місто ми, місто наше рідне…

Дерева нас сумно проводжали.

"Звідки Ви?"

— вони у темряві шепотіли.

І ми з сумом у серце відповідали:

«Ми з Одеса моряки».

З того часу в битвах ми не раз бували,

Ми із сіл захоплених німців вибивали.

Нам назустріч жінки йшли в півночі,

Наші брати кровні обіймали нас.

Як синів старої нас зустрічали,

"Звідки Ви?"

— з хвилюванням повторювали.

Ми йшли вперед і тихо відповідали:

«Ми з Одеса моряки».

За Одесу милу, за рідний будинок,

За друзів-товаришів у битву ми йдемо!

Що ж, що нічка темна, що кругом низькі —

Адже недаремно дияволами нас звуть вороги!

"Звідки Ви?"

— кричать вони,— «Не знаємо».

«У чому ваша сила— ми не розуміємо».

А ми воюємо, сталлю відповідаємо:

«Ми з Одеса моряки».

Я не знаю, восени чи взимку туманною,

Ми повернемося в місто наше, місто наше бажане.

Але я знаю, місто мій, милий старий будинок,

Цей час наближається - ми до тебе прийдемо!

І зустріне нас веселий шум прибою,

Ми постукаємо у вікно своє рідне.

"Звідки Ви?"

«Ми прямо з поля бою!»

Прийшли до Одеси моряки!