Якоря не бросать - Юрий Визбор

Якоря не бросать!

-

Мы давно знаем старую заповедь,

Не бросать их у стенок,

Где эти сигналы горят.

Якоря не бросать!

Не читайте нам длинную проповедь:

Мы немножечко в курсе,

Где ставить теперь якоря.

Мы бросаем их в море,

В холодную льдистую воду,

Мы выходим в эфир

И среди этой всей кутерьмы

Нам пропишут синоптики,

Словно лекарство погоду,

А погоду на море,

Пожалуй что делаем мы.

Мы бросаем потом якоря

В полутемных квартирах,

Где за дверью растресканной

Тени соседей снуют,

Не галантной походкой —

Привыкли ходить по настилам,

Прогибаем паркет

Никуда не плывущих кают.

Словно малые дети,

Кричат по ночам пароходы,

Им по теплым заливам

Придется немало скучать

И волнуются чайки

От неудачной охоты

И всю ночь якоря

На шинели сурово молчат.

Но потом им блистать

Под тропическим солнцем и зноем,

На военных парадах,

На шумных морских вечерах,

Якоря не бросать —

Это дело довольно простое,

Ну, а что оставлять нам?

Об этом подумать пора.

Мы не бросим и осень,

Не бросим и топких, и снежных,

Голубых, нескончаемых,

Вечно любимых дорог.

На чугунных цепях

Опустили мы наши надежды

У глухих континентов

Еще не открытых тревог.

Якоря не кидати!

-

Ми давно знаємо стару заповідь,

Не кидати їх у стін,

Де ці сигнали палають.

Якоря не кидати!

Не читайте нам довгу проповідь:

Ми трохи в курсі,

Де ставити якоря.

Ми кидаємо їх у море,

У холодну льодяну воду,

Ми виходимо в ефір

І серед цієї всієї гармидери

Нам пропишуть синоптики,

Немов ліки погоду,

А погоду на морі,

Мабуть, що робимо ми.

Ми кидаємо потім якоря

У полотемних квартирах,

Де за дверем розтрісканим

Тіні сусідів снують,

Не галантною ходою —

Звикли ходити по настилах,

Прогинаємо паркет

Нікуди не пливних кают.

Неначе малі діти,

Кричать по ночами пароплави,

Їм по теплих затоках

Доведеться чимало нудьгувати

І хвилюються чайки

Від невдалого полювання

І всю ніч якоря

На шинелі суворо мовчать.

Але потім ним блискати

Під тропічним сонцем і спекою,

На військових парадах,

На шумних морських вечорах,

Якоря не кидати —

Ця справа досить проста,

Ну, а що залишати нам?

Про це подумати час.

Ми не кинемо і осінь,

Не кинемо і топких, і снігових,

Блакитних, нескінченних,

Вічно улюблених доріг.

На чавунних ланцюгах

Опустили ми наші надії

У глухих континентів

Ще не відкритих тривог.