Поминки - Юрий Визбор

— Ну вот и поминки за нашим столом.

-Ты знаешь, приятель, давай о другом.

-Давай, если хочешь.

Красивый закат.

-Закат то, что надо, красивый закат.

-А как на работе?

-Нормально пока,

-А правда, как горы стоят облака?

-Действительно, горы, как сказочный сон…

-А сколько он падал?

-Там метров шестьсот…

-А что ты глядишь там?

-Картинки гляжу.

-А что ты там шепчешь?

-Я песню твержу…

-Ту самую песню?

-Какую ж еще…

Ту самую песню, про слезы со щек.

-Так как же нам жить?

Проклинать ли Кавказ?

И верить ли в счастье?

— Ты знаешь — я пас,

Лишь сердце прижало кинжалом к скале…

-Так выпьем, пожалуй,

-Пожалуй, налей…

— Ну ось і поминки за нашим столом.

-Ти знаєш, приятелю, давай про іншого.

-Давай, якщо хочеш.

Гарний захід сонця.

-Захід те, що треба, гарний захід сонця.

-А як на роботі?

-Нормально поки,

-А правда, як гори стоять хмари?

-Справді, гори, як казковий сон.

-А скільки він падав?

-Там метрів шістсот.

-А що ти дивишся там?

-Малюнки дивлюся.

-А що ти там шепочеш?

-Я пісню тверджу ...

-Ту Саму пісню?

-Яку ж ще ...

Ту пісню, про сльози з щік.

-Так як же нам жити?

Проклинати чи Кавказ?

І вірити в щастя?

— Ти знаєш — я пас,

Лише серце притисло кинджалом до скелі.

-Так вип'ємо, мабуть,

-Мабуть, налий ...