Шхельда - Юрий Визбор

Кончилось лето жаркое, Шхельда белым-бела.

Осень, дождями шаркая, в гости ко мне пришла.

Снова туманы, вижу я, свесились с гор крутых,

Осень — девчонка рыжая, ясная, словно ты.

Что ты так смотришь пристально, толком я не пойму,

Мне, словно зимней пристани, маяться одному,

Тихие зори праздновать, молча грустить во тьме…

Наши дороги разные, и перекрестков нет.

Ты ведь большая умница, вытри с лица слезу.

Горы снегами пудрятся, вот и сидим внизу.

Снова дожди тоскливые, а наверху метет…

Песни, как версты, длинные, парень один поет.

Скінчилося літо спекотне, Шхельда білим-білим.

Осінь, дощами човгаючи, в гості до мене прийшла.

Знову тумани, бачу я, звісилися з гор крутих,

Осінь — дівчинка руда, ясна, наче ти.

Що ти так дивишся уважно, до ладу я не зрозумію,

Мені, немов зимовій пристані, мучитися одному,

Тихі зорі святкувати, мовчки сумувати у темряві…

Наші дороги різні, і перехресть немає.

Ти — велика розумниця, витри з лиця сльозу.

Гори снігами пудряться, от і сидимо внизу.

Знову дощі тужливі, а нагорі мете…

Пісні, як версти, довгі, хлопець один співає.