Corne d'auroch - Georges Brassens

Il avait nom Corne d’Aurochs, ô gué !

ô gué !

Tout l’monde peut pas s’appeler Durand, ô gué !

ô gué !

Il avait nom Corne d’Aurochs, ô gué!

ô gué!

Tout l’monde peut pas s’appeler Durand, ô gué!

ô gué!

En le regardant avec un œil de poète

On aurait pu croire, à son frontal de prophète

Qu’il avait les grandes eaux d’Versailles dans la tête

Corne d’Aurochs

Mais que le Bon Dieu lui pardonne, ô gué !

ô gué !

C'étaient celles du robinet !

ô gué !

ô gué !

Mais que le Bon Dieu lui pardonne, ô gué !

ô gué !

C'étaient celles du robinet !

ô gué !

ô gué !

Il proclamait à sons de trompe à tous les carrefours:

«Il n’y’a que les imbéciles qui sachent bien faire l’amour

La virtuosité, c’est une affaire de balourds !»

Corne d’Aurochs

Il potassait à la chandelle, ô gué !

ô gué !

Des traités de maintien sexuel, ô gué !

ô gué !

Et sur les femmes nues des musées, ô gué !

ô gué !

Faisait l’brouillon de ses baisers, ô gué !

ô gué !

Petit à petit, ô gué !

ô gué !

On a tout su de lui, ô gué !

ô gué !

On a su qu’il était enfant de la patrie

Qu’il était incapable de risquer sa vie

Pour cueillir un myosotis à une fille

Corne d’Aurochs

Qu’il avait un petit cousin, ô gué !

ô gué !

Haut placé chez les argousins, ô gué !

ô gué !

Et que les jours de pénurie, ô gué !

ô gué !

Il prenait ses repas chez lui, ô gué !

ô gué !

C’est même en revenant d’chez cet antipathique

Qu’il tomba victime d’une indigestion critique

Et refusa l’secours de la thérapeutique

Corne d’Aurochs

Parce que c'était un Allemand, ô gué !

ô gué !

Qu’on devait le médicament, ô gué !

ô gué !

Parce que c'était un Allemand, ô gué !

ô gué !

Qu’on devait le médicament, ô gué !

ô gué !

Il rendit comme il put son âme machinale

Et sa vie n’ayant pas été originale

L’Etat lui fit des funérailles nationales

Corne d’Aurochs

Alors sa veuve en gémissant, ô gué !

ô gué !

Coucha avec son remplaçant, ô gué !

ô gué !

Alors sa veuve en gémissant, ô gué !

ô gué !

Coucha avec son remplaçant, ô gué !

ô gué !

Його назвали Ріг зубра, о Форд!

о форд!

Усіх не можна назвати Дюраном, о форде!

о форд!

Його назвали Ріг Зура, о брод!

о форд!

Усіх не можна назвати Дюраном, о форде!

о форд!

Дивлячись на це оком поета

Можна було б повірити, з його чолом пророка

Що він мав у голові великі води Версаля

ріг зубра

Але нехай простить йому Господь, о борд!

о форд!

Вони були краном!

о форд!

о форд!

Але нехай простить йому Господь, о борд!

о форд!

Вони були краном!

о форд!

о форд!

Він проголосив трубу на кожному роздоріжжі:

«Тільки дурні вміють добре кохатися

Віртуозність — недолуга справа!»

ріг зубра

Він пив при свічках, о Форд!

о форд!

Угоди про сексуальне утримання, о борд!

о форд!

А на голих жінок у музеях, о брод!

о форд!

Створив чернетку зі своїх поцілунків, о форде!

о форд!

Потроху, о форде!

о форд!

Ми знали про нього все, о Форде!

о форд!

Ми знали, що він дитина вітчизни

Що він не в змозі ризикувати своїм життям

Вибрати дівчині незабудку

ріг зубра

Що в нього був маленький двоюрідний брат, о Форд!

о форд!

Високо став серед аргузенів, о форде!

о форд!

І дні нестачі, о борд!

о форд!

Він харчувався вдома, о борд!

о форд!

Це навіть повертається від цього несимпатичного

Що він став жертвою критичного розладу травлення

І відмовився від допомоги терапії

ріг зубра

Бо він був німцем, о борд!

о форд!

Що ми винні за ліки, о форде!

о форд!

Бо він був німцем, о борд!

о форд!

Що ми винні за ліки, о форде!

о форд!

Він повернув свою механічну душу, як міг

І його життя не було оригінальним

Держава влаштувала йому державний похорон

ріг зубра

Так стогне його вдова, о борд!

о форд!

Спав з його заміною, о форде!

о форд!

Так стогне його вдова, о борд!

о форд!

Спав з його заміною, о форде!

о форд!