У пяти прудов - Зоя Ященко, Белая Гвардия

У пяти прудов догорит закат,

Замутит волну дикий селезень.

За спиной Москва, не гляди назад,

У прудов бока — камни серые.

Заведу тебя на горбатый мост,

Затрещит хребет, раскачается,

Здесь рукой подать до далеких звезд,

Не гляди назад, там смеркается.

Покажу тебе, как деревья спят,

Здесь река плыла, ивы плакали.

Не гляди назад, там дома стоят

И огни горят одинаково.

Чуть закрой глаза — и раздастся степь,

Голоса вздохнут колокольные,

А вдали костров — золотая цепь,

Там коней пасут люди вольные.

Ты услышишь, как пастухи поют,

Не легка сума — жизнь бродячая.

За спиной сомкнет воды пятый пруд,

Ты иди к кострам, не сворачивай.

А когда взойдет месяц над рекой

И нахлынет вдруг боль щемящая,

Оглянись назад и взмахни рукой —

Как из прошлого в настоящее.

Обступила тьма, да со всех сторон…

Точно мел в руке память крошится.

Мы стоим с тобой в глубине времен,

И рубахи на ветру полощутся…

У п'яти ставків догорить захід сонця,

Зробить хвилю дикий селезень.

За спиною Москва, не дивись назад,

У ставків боки камені сірі.

Заведу тебе на горбатий міст,

Затріщить хребет, розхитається,

Тут рукою подати до далеких зірок,

Не дивись назад, там смеркає.

Покажу тобі, як дерева сплять,

Тут річка пливла, верби плакали.

Не дивись назад, там удома стоять

І вогні горять однаково.

Ледве закрий очі — і роздасться степ,

Голоси зітхнуть дзвіниці,

А далеко багать — золотий ланцюг,

Там коней пасуть люди вільні.

Ти почуєш, як пастухи співають,

Нелегка сума — життя бродяче.

За спиною зімкне води п'ятий ставок,

Ти іди до вогнищ, не повертай.

А коли зійде місяць над річкою

І нахлине раптом біль щемливий,

Оглянься назад і змахни рукою

Як із минулого в справжнє.

Обступила пітьма, та з усіх сторін…

Точно крейда в руці пам'ять кришиться.

Ми стоїмо з тобою в глибині часів,

І рубашки на вітру полощуться...