Голубая стрела - Зоя Ященко, Белая Гвардия

"Голубая стрела" без сигнальных огней

Разбивает стекло, исчезает в окне,

Твой игрушечный поезд летит под откос,

Только это уже почему-то всерьез.

Оловянный солдатик на фланге стола,

Ты почти окружен, плохи ваши дела.

Перевяжет сестра рассеченную бровь,

Только это уже настоящая кровь.

Он уходит один, и не слышно шагов,

Он не смотрит назад, он не видит врагов.

Он уходит туда, где зови, не зови -

По колено травы и по пояс любви.

Это те же картинки прочитанных книг,

Первозданная сила исходит от них,

Только в книгах от ран не осталось следа,

Там за красной горой есть живая вода.

На пылающий лоб ляжет мамин платок,

А в руках у нее апельсиновый сок,

Можно в синее небо с мольбою смотреть,

Только это уже настоящая смерть.

Он уходит один, и не слышно шагов,

Он не смотрит назад, он не видит врагов.

Он уходит туда, где зови, не зови -

По колено травы и по пояс любви.

А по правую руку огни казино,

А по левую руку сгоревшая рожь,

Если прямо пойдешь, то, что ищешь, найдешь,

Только это уже настоящая ложь.

И выходит старик из воды, из огня,

И выводит из лесу гнедого коня,

Если хочешь - скачи, сколько можешь - держись!

Только это и есть настоящая жизнь.

Он уходит один, и не слышно шагов,

Он не смотрит назад, он не видит врагов.

Он уходит туда, где зови, не зови -

По колено травы и по пояс любви.

"Блакитна стріла" без сигнальних вогнів

Розбиває скло, зникає у вікні,

Твій іграшковий потяг летить під укіс,

Тільки це вже чомусь серйозно.

Олов'яний солдатик на фланзі фону,

Ти майже оточений, погані ваші справи.

Перев'яже сестра розсічену брову,

Тільки це вже справжня кров.

Він йде один, і не чутно кроків,

Він не дивиться назад, не бачить ворогів.

Він іде туди, де клич, не клич -

По коліно трави та по пояс кохання.

Це ті ж картинки прочитаних книг,

Первозданная сила походить від них,

Тільки в книгах від ран не залишилося сліду,

Там за червоною горою є жива вода.

На палаючий лоб ляже мамин хустку,

А в руках у неї апельсиновий сік,

Можна в синє небо з благанням дивитися,

Тільки це вже справжня смерть.

Він йде один, і не чутно кроків,

Він не дивиться назад, не бачить ворогів.

Він іде туди, де клич, не клич -

По коліно трави та по пояс кохання.

А праворуч вогні казино,

А ліворуч згоріле жито,

Якщо прямо підеш, то що шукаєш, знайдеш,

Тільки це вже справжня брехня.

І виходить старий із води, з вогню,

І виводить із лісу гнідого коня,

Якщо хочеш – скачи, скільки можеш – тримайся!

Тільки це є справжнє життя.

Він йде один, і не чутно кроків,

Він не дивиться назад, не бачить ворогів.

Він іде туди, де клич, не клич -

По коліно трави та по пояс кохання.