Так восходит луна - Зоя Ященко, Белая Гвардия

Я не знаю, что ты решил,

Я не знаю, кто там с тобой.

Ангел небо ниткой зашил

Синей и голубой.

Я не помню вкуса потерь,

Я не в силах противиться злу,

Каждый раз, выходя за дверь,

Я иду к твоему теплу

Это там, в тенистом саду

Белый стол, как белый олень,

Высекает копытом звезду —

Так начинается день.

Ты выносишь огромный зонт,

Он похож на крылья сосны,

Заслоняешь зонтом горизонт —

Так начинаются сны.

Там в камине теплится жар,

Ты толкаешь створки окна

И из рук выпускаешь шар —

Так восходит луна.

Я не знаю, что ты решил,

Я не знаю, кто там с тобой.

Ангел небо ниткой зашил

Синей и голубой.

Я не знаю, що ти вирішив,

Я не знаю, хто там з тобою.

Ангел небо ниткою зашив

Синій і блакитний.

Я не пам'ятаю смаку втрат,

Я не в силах противитися злу,

Щоразу, виходячи за двері,

Я йду до твого тепла

Це там, в тінісному саду

Білий стіл, як білий олень,

Висікає копитом зірку —

Так починається день.

Ти виносиш величезну парасольку,

Він схожий на крила сосни,

Затуляєш парасолькою горизонт —

Так починаються сни.

Там в каміні теплиться жар,

Ти штовхаєш стулки вікна

І з рук випускаєш кулю —

Так сходить місяць.

Я не знаю, що ти вирішив,

Я не знаю, хто там з тобою.

Ангел небо ниткою зашив

Синій і блакитний.