Малыш - Зоя Ященко, Белая Гвардия

Здесь женщины так румяны, что просто жуть,

И все на одно лицо, и умом не блещут.

Малыш, ты очень расстроился?

Я — ничуть.

А может быть, это сон и к тому ж не вещий.

Мужчины очень похожи на хищных птиц,

И им по длине хвоста подгоняют фраки.

Я думаю, глядя на их выраженье лиц,

Пора нам с тобой, Малыш, заводить собаку.

А та, в которую ты все еще влюблен,

Летит на всех парусах, чтоб прибиться к стае.

Забудь о ней, пойдем с тобой полетаем,

Я тоже хорош собой и весьма окрылен.

Взгляни, милый Малыш,

Наш дворик заброшенный, старенький,

А люди такие маленькие,

Отсюда, с покатых крыш.

Забудь, милый Малыш,

Ну, хочешь, устроим праздник?

Давай их чуть-чуть подразним

Отсюда, с покатых крыш!

Здесь нечего делать, милый, таким как мы,

У нас с тобой свитера на локтях потерты,

И наше дело с тобой — сочинять аккорды,

И петь — нас услышат те, кто глухонемы.

Здесь все уже решено на века вперед,

Давай-ка над картой мира подбросим фишку.

И, если это только не вечный лед, —

Рванем, и черт с ним, Малыш, надевай манишку.

А та, в которую ты все еще влюблен,

Подумай сам, ну, разве она виновата,

Что так хороша собой и притом перната,

И в том, что ты в нее все еще влюблен?

Забудь, милый, забудь,

Она красивая птица,

И очень этим кичится,

Но мы отправляемся в путь!

Взгляни, милый Малыш,

Наш дворик заброшенный, старенький,

А люди такие маленькие,

Отсюда, с покатых крыш.

Тут жінки такі рум'яні, що просто жах,

І все на одне обличчя, і розумом не блищать.

Маля, ти дуже засмутився?

Я— нітрохи.

А може бути, це сон і тому не речовий.

Чоловіки дуже схожі на хижих птахів,

І ним по довжині хвоста підганяють фраки.

Я думаю, дивлячись на их вираз обличчя,

Пора нам з тобою, Малю, заводити собаку.

А та, в яку ти все ще закоханий,

Летить на всіх вітрилах, щоб прибитися до зграї.

Забудь про неї, підемо з тобою політаємо,

Я теж гарний собою і дуже окрилений.

Поглянь, милий Малюк,

Наш дворик занедбаний, старенький,

А люди такі маленькі,

Звідси, з похилих дахів.

Забудь, милий Малюк,

Ну, хочеш, влаштуємо свято?

Давай їх трохи подразним

Звідси, з похилих дахів!

Тут нічого робити, милий, таким як ми,

У нас з тобою светри на ліктях потерті,

І наша справа з тобою — складати акорди,

І заспівати нас почують ті, хто глухоніми.

Тут все вже вирішено на століття вперед,

Давай над картою світу підкинемо фішку.

І, якщо це тільки не вічний лід, —

Рванем, і чорт із ним, Малюк, одягай манішку.

А та, в яку ти все ще закоханий,

Подумай сам, ну, хіба вона винна,

Що така гарна собою і притому перната,

І в тому, що ти в ні все ще закоханий?

Забудь, милий, забудь,

Вона гарний птах,

І дуже цим хизується,

Але ми вирушаємо в шлях!

Поглянь, милий Малюк,

Наш дворик занедбаний, старенький,

А люди такі маленькі,

Звідси, з похилих дахів.