Самолёт - Белая Гвардия, Зоя Ященко

Кончилось детство, встаю во весь рост.

Больно плечам.

Делаю шаг за порог, изучаю

Устав монастыря.

Раньше я думал, что стану большим

И смогу танцевать сам.

Но у них высокодуховные кнопки,

У меня копье дикаря.

Я топчу их рай, я обязан иметь документ.

Я топчу их рай…

Здесь уважают святыни и поэтому

Берут валютой за вход.

Бог — это розовый ящик,

Просто настроить и переключать.

Пища — позорное шоу растления душ

Под веселый фокстрот.

Честность — тоже искусство,

Главное — научиться первым не врать.

Этот мир придуман не нами, придуман не мной.

Этот мир придуман…

Здесь повсюду царит любовь, так любит огонь

Сухую солому.

Нас на руках отнесут к алтарю

И, как в сказке, подменят кольцо.

Стало модно искать по звездам дорогу домой

В шаге от дома.

Но далеко не всем третий глаз к лицу,

Далеко не у всех есть лицо.

Чем труднее дышать, тем больше вокруг

Мессий и воров.

Мы в когтях виртуального солнца,

Сердце в дыму, стихи мимо слов,

Ребенок рисует в альбоме красивое лето…

Но всякий раз, когда надо мною летит самолет,

Мне кажется, он

Летит на другую планету…

Всякий раз, когда надо мною летит самолет,

Мне кажется, он

Летит на другую планету…

Скінчилося дитинство, встаю на весь зріст.

Боляче плечима.

Роблю крок за поріг, вивчаю

Статут монастиря.

Раніше я думав, що стану більшим

І зможу танцювати сам.

Але у них високодуховні кнопки,

У мене спис дикуна.

Я топчу їх рай, я повинен мати документ.

Я топчу їх рай…

Тут поважають святині і тому

Беруть валютою за вхід.

Бог — це рожевий ящик,

Просто налаштувати та перемикати.

Їжа — ганебне шоу розтління душ

Під веселий фокстрот.

Чесність - теж мистецтво,

Головне— навчитися першим небрехати.

Цей світ придуманий не нами, придуманий не мною.

Цей світ вигадано…

Тут всюди панує кохання, так любить вогонь

Суху солому.

Нас на руках віднесуть до вівтаря

І, як у казці, підмінять обручку.

Стало модно шукати по зірок дорогу додому

У кроці від будинку.

Але далеко не всім третє око до особи,

Далеко не у всіх є обличчя.

Чим важче дихати, тим більше довкола

Месій і злодіїв.

Ми в кігтях віртуального сонця,

Серце в диму, вірші повз слова,

Дитина малює в Альбомі гарне літо.

Але всякий раз, коли наді мною летить літак,

Мені здається, він

Летить на іншу планету…

Щоразу, коли наді мною летить літак,

Мені здається, він

Летить на іншу планету…