Сад - Белая Гвардия, Зоя Ященко

Выхожу в увядающий сад.

И молчу, и сержусь без причины.

По дорожкам в осенних пальто

Ходят женщины и мужчины.

Под ботинками листья шуршат,

Над водою голубка летает,

И, как в детстве, пылают костры,

Но чего-то уже не хватает.

Никого нет прекрасней тебя,

Я вчера тебе это сказала,

Но предательский голос внутри

Уверяет, что этого мало.

Голубой развевается шарф,

Наша девочка жмет на педали.

Ты и сам понимаешь, что есть

Где-то там заповедные дали.

Но туда не плывут корабли,

Самолеты туда не летают,

И по радио не говорят,

Кто и как в те края попадает.

Может, есть где-то тайная дверь:

Там вращается флюгер на крыше,

Колокольчик звенит и зовет,

Только я почему-то не слышу.

А по саду снуют воробьи,

Улыбаются дети в колясках.

Им пока еще можно солгать,

Будто жизнь — это добрая сказка.

Будто дом — это светлый дворец,

И живут в нем веселые гномы.

Снять пальто и, повесив на гвоздь,

Тихо выдохнуть: «Вот мы и дома!»

Пирамиды нетронутых книг,

Пироги, утюги, распашонки…

Неужели же это и все,

О чем я мечтала ребенком?

Виходжу в в'янучий сад.

І молчу, і сержуся без причини.

По доріжках в осінніх пальто

Ходять жінки та чоловіки.

Під черевиками листя шарудить,

Над водою голубка літає,

І, як у дитинстві, палають багаття,

Але чогось уже не вистачає.

Нікого немає прекраснішого за тебе,

Я вчора тобі це сказала,

Але зрадливий голос усередині

Запевняє, що цього замало.

Блакитний майорить шарф,

Наша дівчинка тисне на педалі.

Ти і сам розумієш, що є

Десь там дали заповідні.

Але туди не плавають кораблі,

Літаки туди не літають,

І за радіо не говорять,

Хто і як у ті краю потрапляє.

Може, є десь таємні двері:

Там обертається флюгер на даху,

Дзвіночок дзвенить і кличе,

Тільки я чомусь не чую.

А по саду снують горобці,

Усміхаються діти в колясках.

Їм поки ще можна збрехати,

Наче життя — це добра казка.

Неначе будинок — це світлий палац,

І живуть у ньому веселі гноми.

Зняти пальто і, повісивши на цвях,

Тихо видихнути: «От ми і вдома!»

Піраміди незайманих книг,

Пироги, праски, оранки ...

Невже це вже і все,

Про що я мріяла дитиною?