Одуванчик - Зоя Ященко, Белая Гвардия

Это был удивительный день,

Со мной говорили деревья,

Я шла по весеннему лесу,

И это была дорога домой.

А со мной говорили травы,

И цветы улыбались у меня за спиной,

А когда мне хотелось петь,

Они пели вместе со мной:

Не забывай, не забывай меня.

(3)

Они не знали, что значит — помнить

То, что случилось вчера.

Они не знали, что значит — ждать

Чего-то, что уже никогда не случится.

Они были абсолютно свободны

От того, что у нас называют виной,

Им просто нравилась эта мелодия,

И они пели вместе со мной:

Не забывай, не забывай меня.

(3)

Это был удивительный день,

Все корабли покидали порты,

Все океаны слились воедино

И стали маленькой каплей дождя.

И сердце мое почти успокоилось,

Мир наполнился тишиной,

И только один одуванчик на склоне

Предательски пел вместе со мной:

Не забывай, не забывай меня.

(3)

Це був дивовижний день,

Зі мною говорили дерева,

Я йшла по весняному лісі,

І це була дорога додому.

А зі мною говорили трави,

І квіти посміхалися у мені за спиною,

А коли мені хотілося співати,

Вони співали разом зі мною:

Не забувай, не забувай мене.

(3)

Вони не знали, що означає пам'ятати

Те, що сталося вчора.

Вони не знали, що означає чекати

Чогось, що вже ніколи не станеться.

Вони були абсолютно вільні

Від того, що у нас називають провиною,

Їм просто подобалася ця мелодія,

І вони співали разом зі мною:

Не забувай, не забувай мене.

(3)

Це був дивовижний день,

Всі кораблі залишали порти,

Всі океани злилися докупи

І стали маленькою краплею дощу.

І серце моє майже заспокоїлося,

Світ наповнився тишею,

І тільки один кульбаба на схилі

Зрадницьки співав разом зі мною:

Не забувай, не забувай мене.

(3)