Ночной дозор - Зоя Ященко, Белая Гвардия

Мы раньше вставали с восходом солнца

И жили тысячу лет,

Пока один из нас не выкрал

Огонь — мерцающий свет.

Тогда одни из нас стали молиться,

Другие точить клыки,

Но все мы пили из Голубой реки.

А время тогда потекло сквозь пальцы,

К зиме обмелела река.

И тот, кто жил здесь всегда, стал винить

Пришедших издалека.

У одних подрастали дочери,

У других сыновья,

Но все мы пили из одного ручья.

Мы заточали друг друга в крепости,

Поджигали мосты.

Над этим градом — звезда с полумесяцем,

Над тем — на макушках кресты.

Над одним окном — песня иволги,

Над другим — галдеж воронья,

Но все мы пили из одного ручья.

Один удалился от мира в горы

К источникам Инь и Ян.

Другой сидел в задымленной чайной

И просто курил кальян.

На одной жене платье белое,

Та, что в черном, — жена ничья,

Но все мы пили из одного ручья.

Один поднималася все выше и выше,

Другой повредил крыло.

На одних полях наливались колосья,

На других ничего не росло.

Один умирал, настигнутый пулей,

Другой — стрелял из ружья,

Но все мы пили из одного ручья.

И отхлебнув — кто вина, кто зелья,

Кто отца поминая, кто — мать,

Один решает, что время строить,

Другой — что время взрывать.

Но каждую полночь Сидящий

У мельницы судеб решает их спор:

Он говорит, кому выходить в дозор.

Ми раніше вставали з сходом сонця

І жили тисячу років,

Поки що один із нас не викрав

Вогонь — мерехтливе світло.

Тоді одні з нас стали молитися,

Інші точити ікла,

Але всі ми пили з Блакитної річки.

А час тоді потекло крізь пальці,

До зими обміліла річка.

І той, хто жив тут завжди, став звинувачувати

Тих, хто прийшов здалеку.

В одного підростали дочки,

У інших сини,

Але всі ми пили з одного струмка.

Ми заточували один одного в фортеці,

Підпалювали мости.

Над цим градом - зірка з півмісяцем,

Над тим на маківках хрести.

Над одним вікном — пісня іволги,

Над іншим — гомін вороння,

Але всі ми пили з одного струмка.

Один пішов від світу в гори

До джерел Інь і Ян.

Інший сидів у задимленій чайній

І просто курив кальян.

На одній дружині сукня біла,

Та, що в чорному, — дружина нічия,

Але всі ми пили з одного струмка.

Один піднімався все вище і вище,

Інший пошкодив крило.

На одних полях наливались колоски,

На інших нічого не росло.

Один помирав, наздогнутий кулею,

Інший — стріляв із зброї,

Але всі ми пили з одного струмка.

І хлинувши — хто вина, хто зілля,

Хто батька поминаючи, хто — мати,

Один вирішує, що час будувати,

Інший - що час підривати.

Але кожну опівночі Сидячий

У млина доль вирішує їх суперечка:

Він говорить, кому виходити в дозор.