Мандариновый пирог - Зоя Ященко, Белая Гвардия

Нежность солнечного утра

Льется в комнату мою,

В чашке столько перламутра!

Я его губами пью.

Я разглаживаю складки,

С платья сыплется горох,

Мне кладут на блюдце сладкий

Мандариновый пирог.

Я влюбленная принцесса,

Я инфанта тонких лун,

Мой избранник не повеса,

Он отъявленный шалун.

Он похож на капитана,

Повидавшего моря,

У него на всех карманах

Голубые якоря.

Ничего на свете нету

Кроме этих якорей

И соломенного цвета

Шелковых его кудрей.

Я терплю земную муку,

Я не чувствую подвох:

Он свою морскую руку

Запускает в мой пирог…

А глаза его смеются,

Я от страха замерла:

В перламутровое блюдце

Села рыжая пчела.

Ніжність сонячного ранку

Льється в мою кімнату,

У чашці стільки перламутру!

Я його губами п'ю.

Я розгладжую складки,

З сукні сиплеться горох,

Мені кладуть на блюдце солодкий

Мандарин пиріг.

Я закохана принцеса,

Я інфанта тонких місяців,

Мій обранець не повіса,

Він запеклий пустун.

Він схожий на капітана,

Море, що побачило,

У нього на всіх кишенях

Синій якоря.

Нічого на світі немає

Крім цих якорів

І солом'яного кольору

Шовкових його кучерів.

Я терплю земне борошно,

Я не відчуваю каверзу:

Він свою морську руку

Запускає в мій пиріг…

А очі його сміються,

Я від страху завмерла:

В перламутрове блюдце

Села руда бджола.