Черта - Зоя Ященко, Белая Гвардия

Странная штука: ты смотришь в небо

И видишь свою звезду.

Но она слепа и глуха к тому,

Кто переступил черту.

Брось свой камень с моста — и тут же

По воде разойдутся круги.

Если б ты помнил об этом всегда,

Вставая не с той ноги.

У тебя, безусловно, были причины

Выиграть первый бой.

Но вряд ли ты потрудился представить,

Всё, что это повлечёт за собой.

Твой самолёт, готовый взорваться,

Уже набирал высоту.

Вряд ли ты думал об этом, когда

Переступил черту.

Черта.

Нарисована мелом.

Её не видно на белом.

За нею дверь в никуда.

Черта.

Нарисована мелом.

Её не видно на белом.

За нею дверь в никуда.

Ты сам ничего такого не делал,

Ты бросил камень с моста,

Сказал: покажи мне того, кто знает,

Где она эта черта.

Эхо заблудилось в ущелье и как раненый зверь

Кричит в пустоту.

А ты сидишь и ждёшь Воскресенья,

Переступивший черту.

Изменился вкус у вина и хлеба,

А воздух прокис, как клей.

Всё чаще тебя посещают виденья

С лицами мёртвых людей.

А в общем и в целом ты славный парень,

Ты любишь деревья в цвету.

И никто никогда не узнает, что ты

Переступил черту.

Черта.

Теперь от тебя ничего не зависит,

Теперь — круги по воде.

Теперь беда спешит за бедою,

Цепляясь бедой к беде.

Теперь ты носишь цветы к могилам

И тянешь руки к кресту.

Ты очень давно начал эту войну,

Переступив черту.

Черта.

Нарисована мелом.

Её не видно на белом.

За нею дверь…

Дивна штука: ти дивишся в небо

І бачиш свою зірку.

Але вона сліпа і глуха до тому,

Хто переступив межу.

Кинь свій камінь з моста — і тут ж

З води розійдуться кола.

Якщо б ти пам'ятав про це завжди,

Встаючи не з тієї ноги.

У тебе, безумовно, були причини

Виграти перший бій.

Але вряд ти  потрудився уявити,

Все, що це спричинить за собою.

Твій літак, готовий вибухнути,

Вже набирав висоту.

Навряд чи ти думав про це, коли

Переступив межу.

Чорта.

Намальована крейдою.

Її не видно на білому.

За нею двері в нікуди.

Чорта.

Намальована крейдою.

Її не видно на білому.

За нею двері в нікуди.

Ти сам нічого такого не робив,

Ти кинув камінь з мосту,

Сказав: покажи мені того, хто знає,

Де вона ця біса.

Відлуння заблукала в ущелині і як поранений звір

Кричить у порожнечу.

А ти сидиш і чекаєш Неділі,

Переступив межу.

Змінився смак у вина і хліба,

А повітря прокис, як клей.

Все частіше тебе відвідують бачення

З особами мертвих людей.

А в загальним і в цілом ти славний хлопець,

Ти любиш дерева в кольорі.

І ніхто ніколи не дізнається, що ти

Переступив межу.

Чорта.

Тепер від тебе нічого не залежить,

Тепер — кола з води.

Тепер біда поспішає за бідою,

Чіпляючись лихом до біди.

Тепер ти носиш квіти до могил

І тягнеш руки до хреста.

Ти дуже давно почав цю війну,

Переступивши межу.

Чорта.

Намальована крейдою.

Її не видно на білому.

За нею двері…