Сова - ZippO

Пол третьего ночи, и что же ты строчишь,

Словно Тамогочи час.

Тень покрывала ночью.

Снова мы молчим — от года до года,

От года до гроба — веришь и увидишь много.

У нас теперь уже по городу своя погода,

И что достанет до тебя, и ты только опомнись.

Мне нужен тот самый.

Битами передали возраст.

И что останется от тебя — это только эмоции.

На проводе слышно наши голоса.

Спрятали улыбку.

Не важно, как дышать.

От своего порога делаю я один шаг.

Дворовый кот, куда-то бежит не спеша.

И слышал, жила ее еще душа

Характером беса — личиком малыша.

Мы там еле дыша, и этот медленный шаг.

И не умели решать — галстук или шарф.

Сова!

Войди в доверие, войди хотя бы в дверь, yo!

Много мы говорим про зелья.

Верь, я не подарю вам крылья, нафиг вам перья?

У майка — зверь я, разносим все в клочья.

Когда кисло на тот, кто звонит;

И того, кто бочит, уже видимо прикисло.

Мы, как спартанцы 300, после танцев-диско ее потискать.

Она даст.

Не вискасом киска сыта.

Пара мохито.

Лицо хитом.

После — дом, плохо утром.

В голове чертополох, её парень лох,

Не богатый чтоль, иль собой был плох.

Качаем мы, где попадет, пока на пол капой не падем.

До полна мы искушаем себя дамами.

Может лучше хватит, а то вряд ли они станут мамами.

На волнах или на панеле, в монастыре или в клубе под белым.

Мы, как метель;

и мы ломаем собой ели, мы впредь, мы в деле.

И как бы вы не вертели, мы вам топим по самую шею.

Музлом продам и какие-то перья, какие-то перья, какие-то перья.

И как бы вы не вертели, мы вам топим по самую шею.

Музлом продам и какие-то перья, какие-то перья, какие-то перья.

Пол третьої ночі, і що що ти строчиш,

Немов Тамогочі година.

Тінь покривала вночі.

Знову ми мовчимо — від року до року,

Від року до труби — віриш і побачиш багато.

У нас тепер уже по місту своя погода,

І що дістане до тебе, і ти тільки опам'ятайся.

Мені потрібен той самий.

Бітами передали вік.

І що залишиться від тебе — це лише емоції.

На проводі чути наші голоси.

Сховали усмішку.

Неважливо, як дихати.

Від свого порога роблю я один крок.

Дворовий кіт, кудись біжить не поспішаючи.

І чув, жила її ще душа

Характером біса - обличчям малюка.

Ми там ледве дихаючи, і цей повільний крок.

І не вміли вирішувати — краватку або шарф.

Сова!

Увійди в довіру, увійди хоча б би в двері, yo!

Багато ми говоримо про зілля.

Вір, я не подарую вам крила, нафіг вам пір'я?

У майка — звір я, розносимо все на клапті.

Коли кисло на той, хто дзвонить;

І того, хто бачить, вже мабуть прикисло.

Ми, як спартанці 300, після танців-диско її потискати.

Вона дасть.

Не вискасом кицька ситий.

Пара мохіто.

Особа хітом.

Після — будинок, погано вранці.

У голові будяко, її хлопець лох,

Не багатий штоль, або був поганий.

Качаємо ми, де потрапить, поки на підлогу капою не падемо.

Досить ми спокушаємо себе дамами.

Може краще вистачить, а то навряд чи вони стануть мамами.

На хвилях або на панелі, в монастирі або в клубі під білим.

Ми, як хуртовина;

і ми ламаємо собою ялини, ми надалі, ми в справі.

І як би ви не крутили, ми вам топимо по саму шию.

Музлом продам і якесь пір'я, якесь пір'я, якесь пір'я.

І як би ви не крутили, ми вам топимо по саму шию.

Музлом продам і якесь пір'я, якесь пір'я, якесь пір'я.