Ребёнок - ZippO

В проявленной плёнке отражение ребенка,

Смотрит на тебя с улыбкой взглядом тигрёнка.

Упавший камнем в водицу, видит лица,

Заглянуть в глубину глаз, зная там искрит всё.

Видеть по ту сторону на милые лица,

Заглянуть в глаза и увидеть кто злится.

Нет, я успокою, утром будит, кто-то звонит.

Не закрою все слова, в делах, не в ссоре, нету боли.

А как бежит в темноте, глянь на этих людей.

Взять за руку и по аллеям целый день.

Увидеть ласкающим ярости души людей,

Забирающий из ночи сны одиноких семей.

Нет, я не грущу, ночью птицей улечу,

Что-то при себе, сжавши кулачки, шепчу.

Нет, не отпускаю тут, нам не до сна,

Разделяя все свои чувства на полюса.

Небо, тебя дым впитает, туманом во сне,

Но лишь свет луны разбавит крики в душе.

Светлый образ, поникший молчанием снова,

Глазки закрыты, спит ребёнок, пол второго.

Небо, тебя дым впитает, туманом во сне,

Но лишь свет луны разбавит крики в душе.

Светлый образ, поникший молчанием снова,

Глазки закрыты, спит ребёнок, пол второго.

У ночного огня, под огромной луной,

Тёмный лес закрывал нас зеленой листвой.

Че я вижу чей-то свет в моём окошке,

А вы откройте мне я буду нежным как кошка.

Холод во дворе, у камина хочу погреться,

Открывайте же, пожалейте люди моё детство.

Серым-серым-серым я не убегу.

Буду я белым-белым снегом в твоём году.

Котёнок вырастет котом, ты меня услышь,

И лишь для матери родной - ребёнок навсегда малыш.

Самое счастливое время на свете,

Когда мы ещё дети, мы ещё дети.

Господь не нуждается в наличных, поверьте,

Мои стриженные кудри мать хранит в конверте.

Ты знаешь, а у нас будут дети,

Самые красивые и капризные на свете.

Небо, тебя дым впитает, туманом во сне,

Но лишь свет луны разбавит крики в душе.

Светлый образ, поникший молчанием снова,

Глазки закрыты, спит ребёнок, пол второго.

Небо, тебя дым впитает, туманом во сне,

Но лишь свет луны разбавит крики в душе.

Светлый образ, поникший молчанием снова,

Глазки закрыты, спит ребёнок, пол второго.

У виявленій плівці відображення дитини,

Дивиться на тебе з усмішкою поглядом тигреня.

Впав каменем у водицю, бачить обличчя,

Зазирнути у глибину очей, знаючи там іскрите все.

Бачити по той бік на милі обличчя,

Зазирнути в очі та побачити хто злиться.

Ні, я заспокою, вранці будить, хтось дзвонить.

Не закрию всіх слів, у справах, не в сварці, немає болю.

А як біжить у темряві, глянь на цих людей.

Взяти за руку і алеями цілий день.

Побачити ласки люті душі людей,

Який забирає з ночі сни самотніх сімей.

Ні, я не сумую, вночі птахом улечу,

Щось при собі, стиснувши кулачки, шепочу.

Ні, не відпускаю тут, нам не до сну,

Поділяючи всі свої почуття на полюси.

Небо, тебе дим убере, туманом уві сні,

Але лише світло місяця розбавить крики у душі.

Світлий образ, що поник мовчанкою знову,

Очі закриті, спить дитина, підлога друга.

Небо, тебе дим убере, туманом уві сні,

Але лише світло місяця розбавить крики у душі.

Світлий образ, що поник мовчанкою знову,

Очі закриті, спить дитина, підлога друга.

Біля нічного вогню, під величезним місяцем,

Темний ліс закривав нас зеленим листям.

Че я бачу чийсь світло в моєму віконці,

А ви відкрийте мені я буду ніжним, як кішка.

Холод у дворі, біля каміна хочу погрітися,

Відкривайте ж, пожалійте люди моє дитинство.

Сірим-сірим-сірим я не втечу.

Буду я білим-білим снігом у твоєму році.

Кошеня виросте котом, ти мене почуєш,

І лише для рідної матері - дитина назавжди малюк.

Найщасливіший час на світі,

Коли ми діти, ми ще діти.

Господь не потребує готівки, повірте,

Мої стрижені кучері мати зберігає у конверті.

Ти знаєш, а в нас будуть діти,

Найкрасивіші та примхливіші на світі.

Небо, тебе дим убере, туманом уві сні,

Але лише світло місяця розбавить крики у душі.

Світлий образ, що поник мовчанкою знову,

Очі закриті, спить дитина, підлога друга.

Небо, тебе дим убере, туманом уві сні,

Але лише світло місяця розбавить крики у душі.

Світлий образ, що поник мовчанкою знову,

Очі закриті, спить дитина, підлога друга.