Те времена - SERPO, Арсений Лавкут, ZippO

Титры забыла.

Давай, братанчик,

За нашу жизнь, давай вот так посидим.

И не забыть-то такие дни…

Вроде бы вырос, но в душе горят огни.

За те слова ты меня прости.

Помнишь дворы?

Те подъезды?

Были вместе!

Слышь, братан, скучаю по тем временам,

А жизнь, как река — бежит хоть куда.

И может в себе держать боль, и не печалиться.

И те слова — всё забывается.

И не верю тем фактам, не верю словам.

Ты там про любовь, чё ты, как ты там?

Я знаю, стадо не завоет, если ты не сам.

Как подниматься к небесам?

Я знаю, что поможет подорвать мне твой sound,

Ещё секунда и я буду не сам.

Припев:

Забудь, всё что было, и как мы любили,

И на старых фото хранит, может, кто-то…

Ночами уснуть не могу, вспоминая друзей.

Тут взрослая жизнь, ты хоть за че держись,

И по каплям росы одарило красиво нам то,

Что никак не судьба отнять у людей — время.

Те времена, когда менялся номинал,

Я не променял бы ни на какие имена.

Встречи заменили номера, разговоры по душам, бартерам.

Ну как дела?

У всех всё в норме.

Кто мы?

Знай, что время, будто человек в форме.

Он в клетку нас, только за что?

Вот вопрос.

Походу меньше знаешь — лучше спишь,

И не суй свой нос, даже если ты грустишь.

Говорят, к лучшему перемены,

А я иногда верю, иногда нет.

Никогда не думал, что так быстро летят года,

Как пар в небо.

Брат, где ты?

Иди посидим, вспомним, посетим места детства.

Было круто даже и без средств нам, да.

Я хочу туда, где нас объединяла улица,

А не провода.

Припев:

Забудь, всё что было, и как мы любили,

И на старых фото хранит, может, кто-то…

Ночами уснуть не могу, вспоминая друзей.

Тут взрослая жизнь, ты хоть за че держись,

И по каплям росы одарило красиво нам то,

Что никак не судьба отнять у людей — время.

Забудь, всё что было, и как мы любили,

И на старых фото хранит, может, кто-то…

Ночами уснуть не могу, вспоминая друзей.

Тут взрослая жизнь, ты хоть за че держись,

И по каплям росы одарило красиво нам то,

Что никак не судьба отнять у людей — время.

Титри забула.

Давай, братанчик,

За наше життя, давай ось так посидимо.

І не забути такі дні...

Начебто виріс, але в душі горять вогні.

За те слова ти мені вибач.

Пам'ятаєш подвір'я?

Ті під'їзди?

Були разом!

Чуєш, братику, сумую за тими часами,

А життя, як річка, біжить хоч куди.

І може в собі тримати біль, і не засмучуватися.

І те слова — все забувається.

І не вірю тим фактам, не вірю словам.

Ти там про кохання, що ти, як ти там?

Я знаю, стадо не завиє, якщо ти не сам.

Як підніматися до небес?

Я знаю, що допоможе підірвати мені твій sound,

Ще секунда і я буду не сам.

Приспів:

Забудь, все що було, і як ми любили,

І на старих фото зберігає, може, хтось...

Ночами заснути не може, згадуючи друзів.

Тут доросле життя, ти хоч за тримайся,

І по краплях роси обдарувало гарно нам те,

Що не доля відібрати у людей — час.

Ті часи, коли змінювався номінал,

Я не проміняв би на які імена.

Зустрічі замінили номери, розмови щодо душ, бартерів.

Ну як справи?

У всіх все в нормі.

Хто ми?

Знай, що час, ніби людина у формі.

Він в клітку нас, тільки за що?

Ось питання.

Походу менше знаєш — краще спиш,

І не суй свій ніс, навіть якщо ти¸ сумуєш.

Кажуть, на краще зміни,

А я іноді вірю, іноді ні.

Ніколи не думав, що так швидко летять роки,

Як пара в небо.

Брате, де ти?

Іди посидимо, пригадаємо, завітаємо до місця дитинства.

Було круто навіть і без коштів нам, так.

Я хочу туди, де нас об'єднувала вулиця,

А не проводу.

Приспів:

Забудь, все що було, і як ми любили,

І на старих фото зберігає, може, хтось...

Ночами заснути не може, згадуючи друзів.

Тут доросле життя, ти хоч за тримайся,

І по краплях роси обдарувало гарно нам те,

Що не доля відібрати у людей — час.

Забудь, все що було, і як ми любили,

І на старих фото зберігає, може, хтось...

Ночами заснути не може, згадуючи друзів.

Тут доросле життя, ти хоч за тримайся,

І по краплях роси обдарувало гарно нам те,

Що не доля відібрати у людей — час.