Абонент - ZippO

И что ты расскажешь всем своим близким,

Как тут прожить или же просто выбросить мысли?

А так нужен отрыв, в голове рисую образы;

Абоненты не мы, абоненты немы.

Все, давай право, что замотало так;

А кого подтянет, это гордо или упрямо?

И снова давлю, наступаю - нам всё кажется

Раствориться, умножить мир свой на единицу.

И нить разрывается всегда там, где тонко;

Добрые люди, как в сене иголка.

Затянул свободу, и жизни здесь нет -

Ты же знаешь, мы тут ненадолго.

И снова не сплю.

Думаю, скоро я себя найду.

Верить, и мне это так знакомо;

Оставлю грусть у себя под домом.

И снова не сплю.

Думаю, скоро я себя найду.

Верить, и мне это так знакомо;

Оставлю грусть у себя под домом.

Прожиты за спиной наши дни.

Все станции метро сводят нас к одному пути.

Выход один, остался таким же я как и был.

Вылез оттуда, где у других, увы, не было сил.

И даже будучи босым -

Я никогда никого ни о чем не просил.

Всё было, я запоминал все имена, имена.

Я был рядом, да, но меня никто не понимал.

Искоротал я своё детство по дворам, подъездам.

Я в день из города в город по пару переездов.

Всё, что искал, чтобы тебя забирала та песня.

Малой уверенный, как сейчас!

Какая коммерция?

Выбита петля, это и есть то моё место:

Где двери - это моя душа, и в комнате не тесно.

Не знал бы раньше, не видно было бы просвета.

По утру смотрю, каким ребром упала монета.

И снова не сплю.

Думаю, скоро я себя найду.

Верить, и мне это так знакомо;

Оставлю грусть у себя под домом.

И снова не сплю.

Думаю, скоро я себя найду.

Верить, и мне это так знакомо;

Оставлю грусть у себя под домом.

І що ти розкажеш усім своїм близьким,

Як тут прожити або просто викинути думки?

А так потрібен відрив, у голові малюю образи;

Абоненти не ми, абоненти немі.

Все, давай право, що так замотало;

А кого підтягне, це гордо чи вперто?

І знову тисну, наступаю – нам все здається

Розчинитися, помножити свій світ на одиницю.

І нитка завжди розривається там, де тонко;

Добрі люди, як у сіні голка.

Затягнув свободу, і життя тут немає

Ти ж знаєш, що ми тут ненадовго.

І знову не сплю.

Думаю, скоро я знайду себе.

Вірити, і це мені так знайомо;

Залишу сум у себе під будинком.

І знову не сплю.

Думаю, скоро я знайду себе.

Вірити, і це мені так знайомо;

Залишу сум у себе під будинком.

Прожиті за спиною наші дні.

Всі станції метро зводять нас до одного шляху.

Вихід один, залишився таким самим я як і був.

Виліз звідти, де в інших, на жаль, не було сил.

І навіть будучи босим -

Я ніколи нікого ні про що не просив.

Все було, я запам'ятовував усі імена, імена.

Я був поруч, так, але мене ніхто не розумів.

Викорітив я своє дитинство по дворах, під'їздах.

Я щодня з міста до міста по пару переїздів.

Все, що шукав, щоб тебе забирала та пісня.

Малий впевнений, як зараз!

Яка комерція?

Вибита петля, це і є моє місце:

Де двері – це моя душа, і у кімнаті не тісно.

Не знав би раніше, не було б просвіту.

Вранці дивлюся, яким рубом упала монета.

І знову не сплю.

Думаю, скоро я знайду себе.

Вірити, і це мені так знайомо;

Залишу сум у себе під будинком.

І знову не сплю.

Думаю, скоро я знайду себе.

Вірити, і це мені так знайомо;

Залишу сум у себе під будинком.