Золотко - Евгений Григорьев – Жека

От меня ушли тридцать восемь зим,

Дни, как журавли, в небе строят клин,

Хмель любви шальной, пьянки да друзья.

Золотко, поверь, ты одна моя.

Потеряв, жалел а, найдя, терял,

Уходить хотел в ночь к чужим дверям,

И не глядя вверх, видел бездну дна,

Золотко, лишь ты, у меня одна.

Припев:

Сколько раз от тебя прятал стужу глаз,

Седину вместо роз я дарил не раз,

Все мои глупости, золотко, прости,

Ты одна, вновь меня, можешь лишь спасти.

В золоте волос серебро корней,

И усталых глаз, в мире нет родней,

Летних дней тепло, среди зим храня,

Золотко моё, ты одна моя.

Припев:

Сколько раз от тебя прятал стужу глаз,

Седину вместо роз я дарил не раз,

Все мои глупости, золотко, прости,

Ты одна, вновь меня, можешь лишь спасти.

Сколько раз от тебя прятал стужу глаз,

Седину вместо роз я дарил не раз,

Все мои глупости, золотко, прости,

Ты одна, вновь меня, можешь лишь спасти.

Від мене пішли тридцять вісім зим,

Дні, як журавлі, в небі будують клин,

Хміль любові шалений, п'янки та друзі.

Золотко, повір, ти одна моя.

Втративши, шкодував, знайшовши, втрачав,

Іти хотів у ніч до чужих дверей,

І не дивлячись вгору, бачив безодню дна,

Золотко, лише ти, у мене одна.

Приспів:

Скільки разів від тебе ховав холоднечу очей,

Сивину замість троянд я дарував не раз,

Всі мої дурості, золотко, пробач,

Ти одна, знову мене, можеш лише врятувати.

У золоті волосся срібло коріння,

І втомлених очей, у світі немає рідних,

Літніх днів тепло, серед зим зберігаючи,

Золотко моє, ти одна моя.

Приспів:

Скільки разів від тебе ховав холоднечу очей,

Сивину замість троянд я дарував не раз,

Всі мої дурості, золотко, пробач,

Ти одна, знову мене, можеш лише врятувати.

Скільки разів від тебе ховав холоднечу очей,

Сивину замість троянд я дарував не раз,

Всі мої дурості, золотко, пробач,

Ти одна, знову мене, можеш лише врятувати.