Когда не нужно лишних слов - Евгений Григорьев – Жека

Когда не нужно лишних слов.

Их много, только все не те,

Что б ими выразить любовь

На повседневной суете.

Хоть до краев, хоть через край,

Тебя мне мало все равно.

Не сомневаясь, выбирай,

За нас давно все решено.

Когда уже не нужно лишних слов,

Я губ твоих касаюсь чуть дыша,

И без страховки падаю в любовь,

И тонет в нереальности душа.

Когда уже не нужно лишних слов,

Закрой глаза, мы с вечностью на «ты»

Острее бритвы камни берегов,

И душу может лишь любовь спасти.

Когда не нужно лишних слов,

Опять мои к тебе пути.

У серебра родных висков

Мельчают все слова «прости».

И выпив нежности вино

От счастья кругом голова.

Прикосновение одно

Нам скажет больше, чем слова.

Когда уже не нужно лишних слов,

Я губ твоих касаюсь чуть дыша,

И без страховки падаю в любовь,

И тонет в нереальности душа.

Когда уже не нужно лишних слов,

Закрой глаза, мы с вечностью на «ты»

Острее бритвы камни берегов,

И душу может лишь любовь спасти.

Когда уже не нужно лишних слов…

Коли не потрібно зайвих слів.

Їх багато, тільки все не ті,

Щоб ними висловити кохання

На повсякденній метушні.

Хоч до країв, хоч через край,

Тебе мені мало байдуже.

Не сумніваючись, вибирай,

За нас давно все вирішено.

Коли вже не потрібно зайвих слів,

Я губ твоїх торкаюся трохи дихаючи,

І без страховки падаю в любов,

І тоне в нереальності душа.

Коли вже не потрібно зайвих слів,

Заплющ очі, ми з вічністю на «ти»

Гостріше бритви каміння берегів,

І душу може лише любов врятувати.

Коли не потрібно зайвих слів,

Знову мої до тебе шляху.

У срібла рідних скронь

Дрібнять усі слова «вибач».

І випивши ніжності вино

Від щастя навколо голова.

Дотик один

Нам скаже більше ніж слова.

Коли вже не потрібно зайвих слів,

Я губ твоїх торкаюся трохи дихаючи,

І без страховки падаю в любов,

І тоне в нереальності душа.

Коли вже не потрібно зайвих слів,

Заплющ очі, ми з вічністю на «ти»

Гостріше бритви каміння берегів,

І душу може лише любов врятувати.

Коли вже не потрібно зайвих слів…