Кукушка - Евгений Григорьев – Жека

Через край душа могла – пить,

А судьба наперекор — знать права.

Наливала да не поровну-

Уводила радость в сторону,

Там где горькая всходила трын-трава.

Дни под горку, а вокруг лес,

А в нём птица та, что гнёзда не вьёт

Растолкуй мне пестрокрылая

Ждёт ли там за лесом милая.

Или может быть, на небе кто-то ждёт.

Ты кукуй, кукушка, в синей тишине

Сколько мне ещё осталось на земле,

Не жалей, а просто ты кукуй кукушка мне.

И когда я буду где-то, где-то там,

Я тебе за каждый день втройне отдам

Песнями, что дождь слезой оставит на стекле.

Затаился и затих весь,

А кукушка не начавши отчёт,

С ветки в чащу оборвалася,

А судьба моя осталася,

Не сосчитана никем да наперёд.

Ты кукуй, кукушка, в синей тишине

Сколько мне ещё осталось на земле,

Не жалей, а просто ты кукуй кукушка мне.

И когда я буду где-то, где-то там

Я тебе за каждый день втройне отдам

Песнями, что дождь слезой оставит на стекле.

Ты кукуй, кукушка, в синей тишине

Сколько мне ещё осталось на земле,

Не жалей, а просто ты кукуй кукушка мне.

И когда я буду где-то, где-то там

Я тебе за каждый день втройне отдам

Песнями, что дождь слезой оставит на стекле.

Ты кукуй, кукушка, в синей тишине

Сколько мне ещё осталось на земле,

Не жалей, а просто ты кукуй кукушка мне.

И когда я буду где-то, где-то там

Я тебе за каждый день втройне отдам

Песнями, что дождь слезой оставит на стекле.

Через край душа могла – пити,

А доля всупереч - знати права.

Наливала та не порівну-

Забирала радість убік,

Там, де гірка сходила трин-трава.

Дні під гірку, а навколо ліс,

А в ньому птах той, що гнізда не в'є

Розтлумач мені ряснокрила

Чи чекає там за лісом мила.

Або може бути, на небі хтось чекає.

Ти кукуй, зозуле, у синій тиші

Скільки мені ще лишилося на землі,

Не шкодуй, а просто ти кукуй зозуля мені.

І коли я буду десь, десь там,

Я тобі за кожен день втричі віддам

Піснями, що дощ сльозою залишить на склі.

Причаївся і затих увесь,

А зозуля не розпочавши звіт,

З гілки в хащі оборвалася,

А доля моя залишилася,

Не порахована ніким та наперед.

Ти кукуй, зозуле, у синій тиші

Скільки мені ще лишилося на землі,

Не шкодуй, а просто ти кукуй зозуля мені.

І коли я буду десь, десь там

Я тобі за кожен день втричі віддам

Піснями, що дощ сльозою залишить на склі.

Ти кукуй, зозуле, у синій тиші

Скільки мені ще лишилося на землі,

Не шкодуй, а просто ти кукуй зозуля мені.

І коли я буду десь, десь там

Я тобі за кожен день втричі віддам

Піснями, що дощ сльозою залишить на склі.

Ти кукуй, зозуле, у синій тиші

Скільки мені ще лишилося на землі,

Не шкодуй, а просто ти кукуй зозуля мені.

І коли я буду десь, десь там

Я тобі за кожен день втричі віддам

Піснями, що дощ сльозою залишить на склі.