Пить с ней вино - Евгений Григорьев – Жека

А она в мою рубашку временно,

И скоропостижно вдруг поселится,

Наших душ две птицы неуверенных,

В небо словно в первый раз летят.

И в сердцах двух ледовито-северных,

Дефицит любви теплом заменится,

И поля цветочные постелены,

И магниты всей земли хотят.

Пить с ней вино, лежать в её коленях головой,

Рассветы собирать с её ресниц,

И засыпать, как в сказке неземной.

Плыть по морям, плыть по её морям своей волной,

Звенеть от счастья тонкою струной,

Пьянеть от мысли, что она со мной.

И пусть не трезвит нас календарное,

Осени краями пусть не сходятся,

И не посещают мысли странные,

Что не бесконечно это всё.

Не найдут экраны нас радарные,

Никому не скажем где находимся,

Унесём с собою только главное,

То что у меня и у неё.

Пить с ней вино, лежать в её коленях головой,

Рассветы собирать с её ресниц,

И засыпать, как в сказке неземной.

Плыть по морям, плыть по её морям своей волной,

Звенеть от счастья тонкою струной,

Пьянеть от мысли, что она со мной.

Пить с ней вино, лежать в её коленях головой,

Рассветы собирать с её ресниц,

И засыпать, как в сказке неземной.

Плыть по морям, плыть по её морям своей волной,

Звенеть от счастья тонкою струной,

Пьянеть от мысли, что она со мной.

Она со мной...

А вона в мою сорочку тимчасово,

І раптово раптом оселиться,

Наших душ два птахи невпевнених,

У небо наче вперше летять.

І в серцях двох льодовито-північних,

Дефіцит кохання теплом заміниться,

І поля квіткові постелі,

І магніти всієї землі хочуть.

Пити з нею вино, лежати в її колінах головою,

Світанки збирати з її вій,

І засипати, як у казці неземній.

Плисти морем, плисти її морями своєю хвилею,

Дзвонити від щастя тонкою струною,

П'яніти від думки, що вона зі мною.

І нехай не тверезить нас календарне,

Осені краями нехай не сходяться,

І не відвідують думки дивні,

Що не безкінечно це все.

Не знайдуть екрани нас радарні,

Нікому не скажемо де знаходимося,

Віднесемо з собою лише головне,

Те, що в мене і в неї.

Пити з нею вино, лежати в її колінах головою,

Світанки збирати з її вій,

І засипати, як у казці неземній.

Плисти морем, плисти її морями своєю хвилею,

Дзвонити від щастя тонкою струною,

П'яніти від думки, що вона зі мною.

Пити з нею вино, лежати в її колінах головою,

Світанки збирати з її вій,

І засипати, як у казці неземній.

Плисти морем, плисти її морями своєю хвилею,

Дзвонити від щастя тонкою струною,

П'яніти від думки, що вона зі мною.

Вона зі мною...