Мы русские люди - Рождество, Евгений Григорьев – Жека

Мы — Русские люди, нам война ни к чему,

Мы ею наелись в 41-ом году,

Мы ей подавились в 90-х на днях

И если что, мы не ведаем страх,

Ведь это наши стены, это наша земля.

Мы сидим за столом и пьем за свободу,

Здесь у каждого есть что рассказать,

Трем лицом об салат, значит все Слава Богу,

Как наш классик сказал: «Нас умом не понять».

Ведь это наше лето, это наша зима,

А это наша осень, это наша весна,

Ведь это наши стены, это наша земля,

И если что, мы ответим: «Не будите меня!»

Мы прощаем обиды с Богом в душе,

И всем мира желаем на грешной земле,

Пусть у каждого будет свой дом и родня,

Где под рюмку кричат: «Дай нам, Господи, сил и ума!»

Ведь это наше лето, это наша зима,

А это наша осень, это наша весна,

Ведь это наши стены, это наша земля,

И если что, мы ответим: «Не будите меня!»

Ведь это наше лето, это наша зима,

А это наша осень, это наша весна,

Ведь это наши стены, это наша земля,

И если что, мы ответим: «Не будите меня!»

«Пожалейте себя!»

Ми — російські люди, нам війна ні до чого,

Ми нею наїлися в 41-му році,

Ми їй подавилися в 90-х на днях

І якщо, ми не знаємо страх,

Адже це наші мури, це наша земля.

Ми сидимо за столом і п'ємо за свободу,

Тут у кожного є що розповісти,

Трем лицем про салат, значить все Слава Богу,

Як наш класик сказав: «Нас розумом не зрозуміти».

Адже це наше літо, це наша зима,

А це наша осінь, це наша весна,

Адже це наші стіни, це наша земля,

І якщо що, ми відповімо: «Небудьте мене!»

Ми прощаємо образи з Богом у душі,

І всім світу бажаємо на грішній землі,

Нехай у кожного буде свій дім і рідня,

Де під чарку кричать: «Дай нам, Господи, сил і розуму!»

Адже це наше літо, це наша зима,

А це наша осінь, це наша весна,

Адже це наші стіни, це наша земля,

І якщо що, ми відповімо: «Небудьте мене!»

Адже це наше літо, це наша зима,

А це наша осінь, це наша весна,

Адже це наші стіни, це наша земля,

І якщо що, ми відповімо: «Небудьте мене!»

"Пошкодуйте себе!"