Вдыхая друг друга - Евгений Григорьев – Жека

Случайна наша встреча или нет,

Но на ладонях линии сошлись,

И сны с тобой, что видел много лет,

Уже сбылись.

Мы дышим, дышим воздухом одним,

И на губах в секунду тает снег,

Никак не надышаться,

Нам не надышаться, нет, нет.

Так легко крутит стрелками лет сумасшедшее время,

Так легко снег ложится на снег, что не хочется верить,

Так легко год от года быстрее несет нас по кругу,

А мы ловим секунды, вдыхая друг друга,

Вдыхая друг друга.

Пусть сверху темнотой ждут небеса,

Маршруты, проложивши от Земли,

Мы небесам, вручив наши сердца,

Уже — свои.

Из-за таких секунд и стоит жить,

Чтобы растаять, снег летит к губам,

И не возможно вместе,

Не вдыхать друг друга нам, нам.

Так легко крутит стрелками лет сумасшедшее время,

Так легко снег ложится на снег, что не хочется верить,

Так легко год от года быстрее несет нас по кругу,

А мы ловим секунды, вдыхая друг друга,

Вдыхая друг друга.

Випадкова наша зустріч чи ні,

Але на долонях лінії зійшлися,

І сни з тобою, що бачив багато років,

Вже справдилися.

Ми дихаємо, дихаємо повітрям одним,

І на губах у секунду тане сніг,

Ніяк не надихатися,

Нам не надихатися, ні, ні.

Так легко крутить стрілками років божевільний час,

Так легко сніг лягає на сніг, що не хочеться вірити,

Так легко рік від року швидше несе нас по кругу,

А ми ловимо секунди, вдихаючи один одного,

Вдихаючи один одного.

Нехай зверху темнотою чекають небеса,

Маршрути, проклавши від Землі,

Ми небесам, вручивши наші серця,

Вже— свої.

Через такі секунди і стоїть жити,

Щоб розтанути, сніг летить до губ,

І не можливо разом,

Не вдихати один одного нам, нам.

Так легко крутить стрілками років божевільний час,

Так легко сніг лягає на сніг, що не хочеться вірити,

Так легко рік від року швидше несе нас по кругу,

А ми ловимо секунди, вдихаючи один одного,

Вдихаючи один одного.