Мам, я не вру - Евгений Григорьев – Жека

Мама я не вру душа, как дом, а дверь без замка.

Шумит на кухне выкипая чай

И каждый день, как капля кипятка,

Остынет убежав по позвонкам.

Жаль, что мам не наклеить пластырь на душу,

Не намазать сердце зеленкой,

Корабли покинули сушу

И исчезли где-то за кромкой океана,

Что бесконечность или меньше маленькой лужи

И никто такое не лечит, невозможно так, и не нужно.

О чем жалеть что быстро так что свет хорош,

Бодрее хвост и наплевать на дрожь.

А душу мама разве разберешь,

Хоть без замка войдешь, а не поймешь.

Ну и что же, что

Не наклеить пластырь на душу,

Не намазать сердце зеленкой,

Корабли покинули сушу

И исчезли где-то за кромкой океана,

Что бесконечность или меньше маленькой лужи

И никто такое не лечит, невозможно так, и не нужно.

Не наклеить пластырь на душу,

Не намазать сердце зеленкой,

Корабли покинули сушу

И исчезли где-то за кромкой океана,

Что бесконечность или меньше маленькой лужи

И никто такое не лечит, невозможно да, и не нужно.

Мама я не брешу душа, як будинок, а двері без замку.

Шумить на кухні википаючи чай

І кожний день, як крапля окропу,

Охолоне втікши по хребцях.

Шкода, що мам не наклеїти пластир на душу,

Не намазати серце зеленкою,

Кораблі залишили сушу

І зникли десь за кромкою океану,

Що нескінченність або менше маленької калюжі

І ніхто таке не лікує, неможливо так, і не потрібно.

Про що шкодувати що швидко так що світло хороше,

Бадьоріше хвіст і наплювати на тремтіння.

А душу мама хіба розбереш,

Хоч без замку увійдеш, а не зрозумієш.

Ну і що, що, що

Не наклеїти пластир на душу,

Не намазати серце зеленкою,

Кораблі залишили сушу

І зникли десь за кромкою океану,

Що нескінченність або менше маленької калюжі

І ніхто таке не лікує, неможливо так, і не потрібно.

Не наклеїти пластир на душу,

Не намазати серце зеленкою,

Кораблі залишили сушу

І зникли десь за кромкою океану,

Що нескінченність або менше маленької калюжі

І ніхто таке не лікує, неможливо так, і не потрібно.