Здесь в лагерях - Евгений Григорьев – Жека

Лишнее в мыслях себе не позволю,

Прячу внутри, всё, что рвётся на волю,

Вместе со мною ведут под конвоем, песню мою.

В длинном строю в сером ватнике, тайно,

Руки, озябшие, грея дыханьем,

В памяти прежние звонкие ноты сам отпою.

Припев:

Здесь в лагерях, снег белый, белый,

Ветер в ноздрях, жжёт угорелый,

В этих краях, здесь в лагерях,

Мы на нулях.

В этих краях, мамонты мёрли,

Этим краям, мы комом в горле,

На их костях, терли — не стёрли нас,

Здесь в лагерях.

Здесь не поймёшь, на котором ты свете,

Днями на том, а ночами на этом,

Гонит чифир арестантские души, в тело назад,

И разрешает, бродяге поверить,

Что для кого-то он станет потерей,

Если душа вдруг рванётся покинуть снежный тот ад.

Припев:

Здесь в лагерях, снег белый, белый,

Ветер в ноздрях, жжёт угорелый,

В этих краях, здесь в лагерях,

Мы на нулях.

В этих краях, мамонты мёрли,

Этим краям, мы комом в горле,

На их костях, терли — не стёрли нас,

Здесь в лагерях.

Стужей — колючей раздавлены чувства,

Стуже нет равного в этом искусстве,

Только для боли, и только для воли нету преград,

В длинном строю в сером ватнике, тайно,

Руки, озябшие, грея дыханьем,

Памяти прежние звонкие ноты зову я назад.

Припев:

Здесь в лагерях, снег белый, белый,

Ветер в ноздрях, жжёт угорелый,

В этих краях, здесь в лагерях,

Мы на нулях.

В этих краях, мамонты мёрли,

Этим краям, мы комом в горле,

На их костях, терли — не стёрли нас,

Здесь в лагерях.

Зайве в думках собі не дозволю,

Ховаю всередині, все, що рветься на волю,

Разом зі мною ведуть під конвоєм, пісню мою.

У довгому строю в сірій ватнику, таємно,

Руки, змерзлі, гріючи диханням,

У пам'яті колишні дзвінкі ноти сам відпою.

Приспів:

Тут у таборах, сніг білий, білий,

Вітер у ноздрях, палить угорілий,

У цих краях, тут у таборах,

Ми на нулях.

В цих краях, мамонти мерлі,

Цим краям, ми комом у горлі,

На них кістках, терли — не стерли нас,

Тут у таборах.

Тут не зрозумієш, на якому ти світлі,

Днями на цьому, а ночами на цьому,

Гонить чифір арештантські душі, в тіло тому,

І дозволяє, бродязі повірити,

Що для когось він стане втратою,

Якщо душа раптом рветься покинути снігове те пекло.

Приспів:

Тут у таборах, сніг білий, білий,

Вітер у ноздрях, палить угорілий,

У цих краях, тут у таборах,

Ми на нулях.

В цих краях, мамонти мерлі,

Цим краям, ми комом у горлі,

На них кістках, терли — не стерли нас,

Тут у таборах.

Стужень — колючою розчавлені почуття,

Стуже немає рівного в цьому мистецтві,

Тільки для болю, і тільки для волі немає перешкод,

У довгому строю в сірій ватнику, таємно,

Руки, змерзлі, гріючи диханням,

Пам'яті колишні дзвінкі ноти кличу я назад.

Приспів:

Тут у таборах, сніг білий, білий,

Вітер у ноздрях, палить угорілий,

У цих краях, тут у таборах,

Ми на нулях.

В цих краях, мамонти мерлі,

Цим краям, ми комом у горлі,

На них кістках, терли — не стерли нас,

Тут у таборах.