Возвращение - Евгений Григорьев – Жека

Падал снег и пальцы замерзали,

Уставая веером стоять,

Я спешил домой к тебе с воказала

«Отмотал""век воли не видать.

Я спешил домой к тебе с воказала

«Отмотал""век воли не видать.

Твои губы, волосы и плечи,

Снились в зоне много дней и лет.

Только вот последние пол-года

С почтой от тебя не шёл привет.

Только вот последние пол-года

С почтой от тебя не шёл привет.

Вот он тот подъезд, и та квартира,

Вот он вход в заветный тот подвал,

Где тебя, девчонку-малолетку,

В темноте когда-то целовал.

Где тебя, девчонку-малолетку,

В темноте когда-то целовал.

Кнопку жму звонка нетерпеливо,

Но твоё испугано лицо.

Вижу, что на пальце безымянном

Снято обручальное кольцо.

Вижу, что на пальце безымянном

Снято обручальное кольцо.

Почему меня ты не встречаешь?

Что, в натуре, нафиг, не ждала?

Почему любви не предлагаешь?

Или меня держишь за «козла»?

Почему любви не предлагаешь?

Или меня держишь за «козла»?

На столе винишко и стаканы,

В вазе гладиолусы-цветы,

Почему лежат возле кровати

Синие ментовские трусы?

Почему лежат возле кровати

Синие ментовские трусы?

Мусор шкерится в шкафу я знаю,

Смерти ожидает, знаю я.

Звонкою капелию из шкафа

Побежала жёлтая струя.

Звонкою капелию из шкафа

Побежала жёлтая струя.

Как рентгеном я легавых вижу

Я их запах чувствую везде,

Променяла на паёк ты мужа

Мигом помутнело в голове.

Променяла на паёк ты мужа

Мигом помутнело в голове.

Приготовься, щас тебя порежу,

Покрошу на несколько котлет,

Видимо конец твой неизбежен,

Пусть я сяду на пятнадцать лет!

Видимо конец твой неизбежен,

Пусть я сяду на пятнадцать лет!

Твоего мента я отпускаю,

Пусть ещё немного поживет.

И на этом песню я кончаю,

Кто хоть раз любил, тот всё поймет.

И на этом песню я кончаю,

Кто хоть раз любил, тот всё поймет.

Падав сніг і пальці замерзали,

Втомлюючись віялом стояти,

Я поспішав додому до тебе з

«Відмотав» вік волі не бачити.

Я поспішав додому до тебе з

«Відмотав» вік волі не бачити.

Твої губи, волосся і плечі,

Снилися в зоні багато днів і років.

Тільки ось останні півроку

З поштою від тебе не йшов привіт.

Тільки ось останні півроку

З поштою від тебе не йшов привіт.

Ось він тот під'їзд, і та квартира,

Ось він вхід у заповітний той підвал,

Де тебе, дівчисько-малолітку,

У темряві колись цілував.

Де тебе, дівчисько-малолітку,

У темряві колись цілував.

Кнопку тисну дзвінка нетерпляче,

Але твоє злякане обличчя.

Бачу, що на пальці безіменному

Знято обручку.

Бачу, що на пальці безіменному

Знято обручку.

Чому мене ти не зустрічаєш?

Що, в натурі, нафіг, не чекала?

Чому кохання не пропонуєш?

Чи тримаєш мене за «козла»?

Чому кохання не пропонуєш?

Чи тримаєш мене за «козла»?

На столі вино і склянки,

У вазі гладіолуси-квіти,

Чому лежать біля ліжка

Сині ментівські труси?

Чому лежать біля ліжка

Сині ментівські труси?

Сміття шкереться в шафі я знаю,

На смерть чекає, знаю я.

Дзвінкою капелію з шафи

Побіг жовтий струмінь.

Дзвінкою капелію з шафи

Побіг жовтий струмінь.

Як рентгеном я легових бачу

Я их запах відчуваю скрізь,

Проміняла на пайок ти чоловіка

Миттю помутніло в голові.

Проміняла на пайок ти чоловіка

Миттю помутніло в голові.

Приготуйся, зараз тебе поріжу,

Покришу на кілька котлет,

Мабуть кінець твій неминучий,

Нехай я сяду на п'ятнадцять років!

Мабуть кінець твій неминучий,

Нехай я сяду на п'ятнадцять років!

Твого мента я відпускаю,

Нехай ще трохи поживе.

І на цьому пісню я кінчаю,

Хто хоч раз кохав, той усе зрозуміє.

І на цьому пісню я кінчаю,

Хто хоч раз кохав, той усе зрозуміє.