Шуршу ля фам - Евгений Григорьев – Жека

Тебе, сержант, скажу без протокола —

Я в жизни не видал ещё такого,

Она меня мочалила как тряпку,

Ну ладно, расскажу, всё по порядку.

Мене в колхозе выдали путёвку

По ленинским местам, с одной ночёвкой.

Такую ж дали зоотехнику Петрову

И дояру Валерке Комзякову.

Шуршу, шуршу, шуршу, шуршу ля фам,

Что было дальше, исполняю вам.

Всё началось у нас вполне прилично,

Ещё в автобусе мы начали с «Столичной»,

Ну, а когда к столице нашей подъезжали,

Мы это дело портвишком лакировали.

Потом на Щёлковском автобусном вокзале

Мы «Жигулёвского» по литру на нос взяли…

Сержант, поверишь, мы нисколько не устали,

У нас в колхозе всё в порядке с тормозами.

Шуршу, шуршу, шуршу, шуршу ля фам,

Что было дальше, расскажи ты нам.

Мы обсмотрели, я не вру, в натуре,

Какой-то памятник архитектуре,

Вот революции, когда места казали

Тогда в автобусе мы в аккурат поспали.

Со сна, кажись, попутал я музеи,

Проспавшись, я зашёл в другие двери,

Иду, гляжу, и возникает чуйство —

Вокруг другой экскурсии искусство.

Шуршу, шуршу, шуршу, шуршу ля фам,

Что было дальше, исполняю вам.

Залитым глазом у картины вижу

Мадам в прыщах — ну явно из Парижу.

В прозрачной кофточке, и юбочка в цветочках

На с*ськах пигавки и в золотых очёчках.

А в голове две розовые ленты,

Даже прыщи — и те интеллигентны —

Стоит и что-то явно намекает —

То мне моргнёт, то головой кивает.

А за спиной — огромная холера —

Бесстыжая и голая Венера,

А у меня из равицы ограда,

Мне дважды это предлагать не надо.

Шуршу, шуршу, шуршу, шуршу ля фам,

Что было дальше, расскажи ты нам.

Я ей — лямур, тужур, пардон, — и буду гадом

Не вижу повода, что бы за палисадом…

Она гундосит что-то по своёму,

Я догадался, мол, дружок, пойдём до дому.

А я что, рыжий, мухой согласился,

Видать от кофточки прозрачной возбудилси,

Ну, а потом всё было как в тумане,

Очухался в постели с сапогами.

Она такое делала со мною…

Я, было, чуть не повредился головою,

Она со мной такое вытворяла —

Я чуть не подавился одеялом.

Шуршу, шуршу, шуршу, шуршу ля фам,

Что было дальше, расскажи ты нам.

А я всю ночь как партизан терпел их нравы,

Сержант, поверь, не уронил я честь державы,

К утру как Бобик выбился из силы,

Ну, а мадама денег попросила.

Меня обидела до слёз её конкретность,

Я понимаю, там Париж, интеллигентность,

Терпел всю ночь прыщи, я ж не на службе,

Всё ради интернациональной дружбы.

Шуршу, шуршу, шуршу, шуршу ля фам,

Что было дальше, исполняю вам.

Ну, а она — лямур, тужур, гони валюту,

А я между прыщей ей как влеплю тут,

Я что ей, кобелина беспородный?

Ну и возник скандал международный.

Ты мне ответь сержант, без протокола,

Нас Родину любить учила школа?

Я от мадам всю ночь терпел мученья,

Ну, а меня за это в заключенье.

Шуршу, шуршу, шуршу, шуршу ля фам,

Как это было, я исполнил вам.

Шуршу, шуршу, шуршу, шуршу ля фам,

Как это было, рассказал ты нам.

Тобі, сержанте, скажу без протоколу —

Я в життя не бачив ще такого,

Вона мене мочалила як ганчірку,

Ну, добре, розповім, все по порядку.

Мене в колгоспі видали путівку

По ленінських місцях, з одним ночівлею.

Таку дали зоотехніку Петрову

І дояру Валерці Комзякову.

шурхіт, шурхіт, шурхіт, шурхіт ля фам,

Що було далі, виконую вам.

Все почалося у нас дуже пристойно,

Ще в автобусі ми почали з «Столичною»,

Ну, а коли до столиці нашої під'їжджали,

Ми цю справу портвішком лакували.

Потім на Щолківському автобусному вокзалі

Ми «Жигулівського» по літру на ніс взяли…

Сержант, повіриш, ми нітрохи не втомилися,

У нас у колгоспі все в порядку з гальмами.

шурхіт, шурхіт, шурхіт, шурхіт ля фам,

Що було далі, розкажи ти нам.

Ми оглянули, я не брешу, в натурі,

Якийсь пам'ятник архітектурі,

Ось революції, коли місця казали

Тоді в автобусі ми саме поспали.

Зі сну, здається, поплутав я музеї,

Проспавшись, я зайшов у інші двері,

Іду, дивлюся, і виникає відчуття —

Навколо іншої екскурсії мистецтво.

шурхіт, шурхіт, шурхіт, шурхіт ля фам,

Що було далі, виконую вам.

Залитим оком у картини бачу

Мадам у прищах — ну явно з Парижу.

В прозорій кофтині, і спідничка в квіточках

На с*ськах пигавки та в золотих окулярах.

А в голові дві рожеві стрічки,

Навіть прищі — і ті інтелігентні —

Стоїть і щось явно натякає—

То мені моргне, то головою киває.

А за спиною — величезна холера —

Безсоромна і гола Венера,

А у мені з равиці огорожі,

Мені двічі це пропонувати не треба.

шурхіт, шурхіт, шурхіт, шурхіт ля фам,

Що було далі, розкажи ти нам.

Я ї — лямур, тужур, пардон, — і буду гадом

Не бачу приводу, що би за палісадом…

Вона гундосить щось по своєму,

Я здогадався, мовляв, друже, підемо додому.

А я що, рудий, мухою погодився,

Видно від кофточки прозорої збудили,

Ну, а потім все було як у тумані,

Очухався в постелі з чоботами.

Вона таке робила зі мною…

Я, було, мало не пошкодився головою,

Вона зі мною таке витворювала —

Я мало не придушився ковдрою.

шурхіт, шурхіт, шурхіт, шурхіт ля фам,

Що було далі, розкажи ти нам.

А я всю ніч як партизан терпів їх нрави,

Сержант, повір, не впустив я честь держави,

На ранок як Бобик вибився з сили,

Ну, а мадама грошей попросила.

Мене образила до сльоз її конкретність,

Я розумію, там Париж, інтелігентність,

Терпів всю ніч прищі, я не на службі,

Все заради міжнародної дружби.

шурхіт, шурхіт, шурхіт, шурхіт ля фам,

Що було далі, виконую вам.

Ну, а вона — лямур, тужур, гони валюту,

А я між прищів їй як вліплю тут,

Що їй, кобеліна безпородний?

Ну і виник скандал міжнародний.

Ти мені відповідай сержант, без протоколу,

Нас Батьківщину любити навчала школа?

Я від мадам всю ніч терпів муки,

Ну, а мене за це в висновку.

шурхіт, шурхіт, шурхіт, шурхіт ля фам,

Як це було, я виконав вам.

шурхіт, шурхіт, шурхіт, шурхіт ля фам,

Як це було, розповів ти нам.