С этой осенью вдвоём - Евгений Григорьев – Жека

Осень — трепетать душой легко,

Осень — быть иначе не могло, я рвусь листком.

Дождь пожары листьев не спасет,

Осень — мой сгоревший звездолет, завет в полет.

Осень тебе нужно было бы понять,

Чтобы я остался, научись терять.

Припев:

Мне с этой осенью вдвоем, грустно и светло,

Не оторвусь — так поживем, раз на то пошло.

Но, а не сбывшиеся сны — хороший повод для весны.

Осень, мне долго до беды,

Осень, смой слезой дождя следы, моей судьбы.

Осень, я тебе сейчас смешон,

Воздух мой разлукой заражен, горят, горят-горят мосты.

Осень — улетая в холод не земной,

Я теплом фантомным остаюсь с тобой.

Припев:

Мне с этой осенью вдвоем, грустно и светло,

Не оторвусь — так поживем, раз на то пошло.

Но, а не сбывшиеся сны — хороший повод для весны.

Мне с этой осенью вдвоем, грустно и светло,

Не оторвусь — так поживем, раз на то пошло.

Но, а не сбывшиеся сны — хороший повод для весны…

Осінь — тремтіти душею легко,

Осінь— бути інакше не могло, ярвусь листком.

Дощ пожежі листя не врятує,

Осінь - мій згорілий зореліт, заповіт у політ.

Осінь тобі треба було би зрозуміти,

Щоб я залишився, навчися втрачати.

Приспів:

Мені з цієї восени удвох, сумно і світло,

Не відірвуся — так поживемо, раз на те пішло.

Але, а не здійснені сни — гарний привід для весни.

Осінь, мені довго до біди,

Осінь, змий сльозою дощу сліди, моєї долі.

Осінь, я тебе зараз смішний,

Повітря моє розлукою заражене, горять, горять-горять мости.

Осінь— відлітаючи в холод не земний,

Я теплим фантомним залишаюся з тобою.

Приспів:

Мені з цієї восени удвох, сумно і світло,

Не відірвуся — так поживемо, раз на те пішло.

Але, а не здійснені сни — гарний привід для весни.

Мені з цієї восени удвох, сумно і світло,

Не відірвуся — так поживемо, раз на те пішло.

Але, а не здійснені сни — хороший привід для весни...