Проводы - Евгений Григорьев – Жека

Я провожаю утро, в тумане перламутра,

В нём осень на прощанье лизнёт мне сердце желтизной,

Я провожаю вечер, и тополя, как свечи,

Заплакали печально, хоть не по мне, но надо мной.

И не хватает сердца дожить, ушедшим память дорожит.

Я провожаю листья, и их круженье лисье,

Отыгранное напрочь, метнётся в даль, струной звеня,

Девчонок, что любили, Санька, с кем так дружили,

Я провожаю их, ну, а они в ответ — меня.

Хватило бы лишь сердца дожить, ушедшим память дорожит.

Припев:

Проводы-проводы, инеем смолоду, проседь-синева,

Вьются кружева в косы.

Годы как вороны, да во все стороны, без следа, а я,

Шлёпаю душой босой.

Я провожаю юность, деньков беспечных дурость,

Но берегов далёких, остры родимые края,

Бренчанием гитары, чтобы привычкой старой,

Вернувшись, снова всё опять, опять начать с нуля,

Хватило бы лишь сердца дожить, ушедшим память дорожит.

Припев:

Проводы-проводы, инеем смолоду, проседь-синева,

Вьются кружева в косы.

Годы как вороны, да во все стороны, без следа, а я,

Шлёпаю душой босой.

Проводы-проводы, инеем смолоду, проседь-синева,

Вьются кружева в косы.

Годы как вороны, да во все стороны, без следа, а я,

Шлёпаю душой босой.

Годы как вороны, да во все стороны, без следа, а я,

Шлёпаю душой босой.

Я проводжу ранок, у тумані перламутру,

У ньому осінь на прощання лизне мені серце жовтизною,

Я проводжу вечір, і тополь, як свічки,

Заплакали сумно, хоч не по мені, але наді мною.

І не хватає серця дожити, тим, хто пішов, пам'ять дорожить.

Я проводжу листя,і их кружіння лисяче,

Відігране геть-чисто, метнеться в далечінь, струною ланки,

Дівчат, що любили, Санько, з ким так товаришували,

Я проводжу їх, ну, а вони у відповідь мене.

Вистачило лише серця дожити, тим, хто пішов, пам'ять дорожить.

Приспів:

Проводи-проводи, інеєм змолоду, просідь-синева,

В'ються мережива в коси.

Роки як ворони, так во всі сторони, без сліду, а я,

Шлепаю душею босою.

Я проводжу юність, днів безтурботних дурість,

Але берегів далеких, гострі рідні краї,

Брінканням гітари, щоб звичкою старої,

Повернувшись, знову все знову, знову почати з нуля,

Вистачило лише серця дожити, тим, хто пішов, пам'ять дорожить.

Приспів:

Проводи-проводи, інеєм змолоду, просідь-синева,

В'ються мережива в коси.

Роки як ворони, так во всі сторони, без сліду, а я,

Шлепаю душею босою.

Проводи-проводи, інеєм змолоду, просідь-синева,

В'ються мережива в коси.

Роки як ворони, так во всі сторони, без сліду, а я,

Шлепаю душею босою.

Роки як ворони, так во всі сторони, без сліду, а я,

Шлепаю душею босою.