Память-листва - Евгений Григорьев – Жека

Память-листва, далёкой осенью опять шелестит,

Там на губах девичьих привкус ветра снова горчит,

Ловит едва, казалось, то что на всегда потерял,

Память-листва, остановить не пробуй, там загулял.

Память-листва за ухо щиплет и до слёз трёт глаза,

Помнит слова, которых вслух тогда тебе не сказал,

Сколько жива, та осень, что пришла на помощь душе,

Память-листва, мне никому слов не сказать тех уже.

Припев:

Там листья, листья, листья кружат парами,

И имя твоё шепчут мне в тиши,

И двадцать пятыми всплывает кадрами,

Невидимая жизнь моей души.

Память-листва, не покидай меня сквозь зиму прошу,

Держит зима за горло так, что, ни живу, ни дышу,

И, возвратясь, мне её имя тихо вновь повтори,

Память-листва прости за то, что ты со мною внутри.

Припев:

Там листья, листья, листья кружат парами,

И имя твоё шепчут мне в тиши,

И двадцать пятыми всплывает кадрами,

Невидимая жизнь моей души.

Пам'ять-листя, далекої осені знову шелестить,

Там на губах дівочих присмак вітру знову гірчить,

Ловить ледь, здавалося, те що на завжди втратив,

Пам'ять-листя, зупинити не спробуй, там загуляв.

Пам'ять-листя за вухо щипле і до сліз тре очі,

Пам'ятає слова, яких вголос тоді тобі не сказав,

Скільки жива, та осінь, що прийшла на допомогу душі,

Пам'ять-листя, мені нікому слів не сказати тих вже.

Приспів:

Там листя, листя, листя кружляють парами,

І ім'я твоє шепочуть мені в тиші,

І двадцять п'ятими спливає кадрами,

Невидиме життя моєї душі.

Пам'ять-листя, не кидай мене крізь зиму прошу,

Тримає зима за горло так, що, ні живу, ні диху,

І, повернувшись, мені її ім'я тихо знову повтори,

Пам'ять-листя вибач за те, що ти зі мною всередині.

Приспів:

Там листя, листя, листя кружляють парами,

І ім'я твоє шепочуть мені в тиші,

І двадцять п'ятими спливає кадрами,

Невидиме життя моєї душі.