Ля минор - Евгений Григорьев – Жека

На ля минор привычно лягут пальцы,

И тихо зазвенит упругая струна,

Кому-то может с дуру показаться,

Что без меня сама одна поёт она.

Задышит треснувшей в дороге грудью,

Повиснув звуками в чужой для ней тиши,

Гитара петь без рук моих не будет,

И без моей измотанной души.

Припев:

Пой, родная, пой, родная,

А дорожка то, эх, у нас одна,

Дни на чёрте что меняя,

Мы с тобой живём играя,

Звонкая струна, тонкая струна.

Ей рвали струны, мне ломали крылья,

Ведь мы с ней встретились уже давным-давно,

Мы вместе с ней немели от бессилья,

Другого выбора нам было не дано.

По звону струн, как по следам нас гнали,

Я пропадал и возвращался снова к ней,

Под перебор её всю ночь гуляли,

С девчонкой, чьи глаза всего родней.

Припев:

Пой, родная, пой, родная,

А дорожка то, эх, у нас одна,

Дни на чёрте что меняя,

Мы с тобой живём играя,

Звонкая струна, тонкая струна.

Я разболтал ей все свои секреты,

В фальшивых нотах, ну и в песенных словах,

В моих по-пьянке часто сбитых в кровь руках.

Её чужие обнимали люди,

И с их аккордами, невольно согрешив,

Я знал, что так звенеть она не будет,

Как окунувшись в ля минор моей души.

Припев:

Пой, родная, пой, родная,

А дорожка то, эх, у нас одна,

Дни на чёрте что меняя,

Мы с тобой живём играя,

Звонкая струна, тонкая струна.

Пой, родная, пой, родная,

А дорожка то, эх, у нас одна,

Дни на чёрте что меняя,

Мы с тобой живём играя,

Звонкая струна, тонкая струна.

На ля мінор звично ляжуть пальці,

І тихо задзвенить пружна струна,

Комусь може здуру здатися,

Що без мене сама сама співає вона.

Задихає груди, що тріснули в дорозі,

Повиснувши звуками в чужій для неї тиші,

Гітара співати без рук моїх не буде,

І без моєї виснаженої душі.

Приспів:

Співай, рідна, співай, рідна,

А доріжка то, ех, у нас одна,

Дні на рисі що міняючи,

Ми з тобою живемо граючи,

Дзвінка струна, тонка струна.

Їй рвали струни, мені ламали крила,

Адже ми з ній зустрілися вже давним-давно,

Ми разом з ній неміли від безсилля,

Іншого вибору нам не було.

По дзвону струн, як по слідах нас гнали,

Я пропадав і повертався знову до неї,

Під перебір її всю ніч гуляли,

З дівчинкою, чиї очі найрідніші.

Приспів:

Співай, рідна, співай, рідна,

А доріжка то, ех, у нас одна,

Дні на рисі що міняючи,

Ми з тобою живемо граючи,

Дзвінка струна, тонка струна.

Я розболтав їй усі свої секрети,

У фальшивих нотах, ну і в пісенних словах,

У моїх п'янках часто збитих у кров руках.

Її чужі обіймали люди,

І с их акордами, мимоволі згрішивши,

Я знав, що так дзвеніти вона не буде,

Як занурившись у ля мінор моєї душі.

Приспів:

Співай, рідна, співай, рідна,

А доріжка то, ех, у нас одна,

Дні на рисі що міняючи,

Ми з тобою живемо граючи,

Дзвінка струна, тонка струна.

Співай, рідна, співай, рідна,

А доріжка то, ех, у нас одна,

Дні на рисі що міняючи,

Ми з тобою живемо граючи,

Дзвінка струна, тонка струна.