Черный ворон - Евгений Григорьев – Жека

Горький жребий выпал решкой —- тяжкий путь,

Перепутал ветром косы терпких трав,

Смуглый бархат твоих глаз и шёпот губ

Вспоминаю я в далёких лагерях.

И кабацкий звон гитары до зари,

Да не скоро мне тебе придётся петь,

Не курлычут за окошком сизари,

Собираясь в свое небо улететь.

Чёрный ворон сел на мёртвую сосну

И тревожит смехом неба тишину,

И под этот хохот воронья

Потихоньку тлеет жизнь моя,

Потихоньку тлеет жизнь моя.

Жребий горький за туманы потащил,

Я в туманах этих взгляд твой потерял,

Лишь услышал за окошком трепет крыл,

Думал голубь, ворон мне захохотал.

Чёрный ворон сел на мёртвую сосну

И тревожит смехом неба тишину,

И под этот хохот воронья

Потихоньку тлеет жизнь моя,

Потихоньку тлеет жизнь моя.

Чёрный ворон сел на мёртвую сосну

И тревожит смехом неба тишину,

И под этот хохот воронья

Потихоньку тлеет жизнь моя,

Потихоньку тлеет жизнь моя.

Гіркий жереб випав рішкою - тяжкий шлях,

Переплутав вітром коси терпких трав,

Смаглявий оксамит твоїх очей і шепіт губ

Згадую я в далеких таборах.

І кабацький дзвін гітари до зарі,

Так не скоро мені тобі доведеться співати,

Не курчать за  віконцем сизарі,

Збираючись у своє небо полетіти.

Чорний ворон сів на мертву сосну

І тривожить сміхом неба тишу,

І під цей регіт вороння

Потроху тліє моє життя,

Потроху тліє моє життя.

Жереб гіркий за тумани потяг,

Я в туманах цих погляд твій втратив,

Лише почув за вікном трепет крил,

Думав голуб, ворон мені зареготав.

Чорний ворон сів на мертву сосну

І тривожить сміхом неба тишу,

І під цей регіт вороння

Потроху тліє моє життя,

Потроху тліє моє життя.

Чорний ворон сів на мертву сосну

І тривожить сміхом неба тишу,

І під цей регіт вороння

Потроху тліє моє життя,

Потроху тліє моє життя.