Без любви - Евгений Григорьев – Жека

Месяц из ножен вынут,

Звёзды остры до боли,

Шепчет полынь её имя,

Горечью в чистом поле,

Не видит никто мою рану,

От горла и до ключицы,

Это любовь цыгана,

Кровью в траву сочится.

Платим высокую цену

Своею тоской вековою,

Плачут горячие вены,

Серебряною струною,

А все, потому что туманы

В степи меня с ней не венчают,

Если умру я, мама,

То пусть она не узнает.

Припев:

Без любви твоей мне не жить,

А любовь, как миг коротка.

Незачем мне горькую пить

Если жизнь и так не сладка.

Унеси меня вороной

Хоть на край земли, хоть за край,

Может там уйдёт сердца боль,

А душа прогонит печаль.

Дорога далью бежала,

Под ноги коня вороного,

За речкой сова рыдала

И берег согнулся подковой.

Роняла заря как невеста

Росу на далёком пригорке,

Мне не было в мире том места,

И кровь засыхала коркой.

Припев:

Без любви твоей мне не жить,

А любовь, как миг коротка.

Незачем мне горькую пить

Если жизнь и так не сладка.

Унеси меня вороной

Хоть на край земли, хоть за край,

Может там уйдёт сердца боль,

А душа прогонит печаль.

Місяць із ніжок вийнято,

Зірки гострі до болю,

Шепче полин її ім'я,

Гіркою в чистому полі,

Не бачить ніхто мою рану,

Від горла і до ключиці,

Це кохання цигана,

Кров'ю в траву сочиться.

Платимо високу ціну

Своєю тугою віковою,

Плачуть гарячі вени,

Срібною струною,

А все, бо тумани

У степу мене з нею не вінчають,

Якщо помру я, мамо,

То нехай вона не дізнається.

Приспів:

Без любові твоєї мені не жити,

А любов, як мить коротка.

Нема чого гірку пити

Якщо життя і так не солодке.

Забирай мене вороною

Хоч на край землі, хоч за край,

Може там піде серця біль,

А душа прожене смуток.

Дорога далею бігла,

Під ноги коня вороного,

За річкою сова плакала

І берег зігнувся підковою.

Роняла зоря як наречена

Росу на далекому пагорбі,

Мені не було в світі тому місця,

І кров засихала кіркою.

Приспів:

Без любові твоєї мені не жити,

А любов, як мить коротка.

Нема чого гірку пити

Якщо життя і так не солодке.

Забирай мене вороною

Хоч на край землі, хоч за край,

Може там піде серце біль,

А душа прожене смуток.