Река Неглинка - Юрий Визбор

Трактора стоят среди дороги,

Замерзают черти на ветру,

И размеров сорок пятых ноги,

Жмутся к придорожному костру.

На снежинку падает снежинка,

Заметает дальние края,

Как ты далеко, река Неглинка,

Улица московская моя.

Здесь другие реки, покрупнее,

Прорубей дымятся зеркала,

Траки на морозе каменеют,

Рвутся тросы, словно из стекла.

На снежинку падает снежинка,

Заметает дальние края,

Как ты далеко, река Неглинка,

Улица московская моя.

И любая малая былинка

Мерзнет посреди сибирских льдов.

Реки-реки, ни одной Неглинки,

Только лишь названья городов.

На снежинку падает снежинка,

Заметает дальние края,

Как ты далеко, река Неглинка,

Улица московская моя.

Ну, да что столица мне, ребята,

Мне шагать бы с вами целый век,

Чтоб сказали где-то и когда-то:

Вот москвич, хороший человек.

На снежинку падает снежинка,

Заметает дальние края,

Как ты далеко, река Неглинка,

Улица московская моя.

Трактори стоять серед дороги,

Замерзають чорти на вітрі,

І розмірів сорок п'ятих ноги,

Тиснуться до придорожнього багаття.

На сніжинку падає сніжинка,

Замітає далекі краї,

Як ти, далеко, річка Неглинка,

Вулиця московська моя.

Тут інші річки, більші,

Ополонки димлять дзеркала,

Траки на морозі каміння,

Рвуться троси, наче зі скла.

На сніжинку падає сніжинка,

Замітає далекі краї,

Як ти, далеко, річка Неглинка,

Вулиця московська моя.

І будь мала малачка

Мерзне серед сибірських льодів.

Річки-ріки, жодної Неглинки,

Тільки назви міст.

На сніжинку падає сніжинка,

Замітає далекі краї,

Як ти, далеко, річка Неглинка,

Вулиця московська моя.

Ну, так, що столиця мені, хлопці,

Мені крокувати би з вами ціле століття,

Щоб сказали десь і колись:

Ось москвич, хороша людина.

На сніжинку падає сніжинка,

Замітає далекі краї,

Як ти, далеко, річка Неглинка,

Вулиця московська моя.