Радуга - Юрий Визбор

— Смотри-ка, моя дорогая, к нам радуга в гости!

Какие законы Ньютона — лучей преломленье!

— Ах, глупенький, радуга — это ведь временный мостик

От неба до поля, от вечности и до мгновенья.

— Смотри-ка, моя дорогая, вот веточка мая!

— Ах, глупенький, это привет от далеких созвездий.

— Какая ж ты умная, право, моя дорогая…

— Конечно, мой милый, ведь в небо смотреть интересней.

То листья, то вести, то снег, то весна,

То блестки надежд на цветных парашютах.

Разломанным яблоком всходит луна,

По сходням на берег стекают минуты,

Как капли времен без границ и без дна…

— Но хлеб-то, моя дорогая, рождается в поле!

Смотри-ка, засеяно поле пшеницей озимой.

— А небо засеяно звездами, глупенький Коля…

Ах, что-то сегодня с тобою мы несовместимы.

— Ну как же на небе нам жить без крылечка и хлеба?

Пристроимся где-нибудь здесь в ожидании чуда.

— Согласна, но будем поглядывать в синее небо,

Поскольку уж если придут чудеса, то оттуда.

То листья, то вести, то снег, то весна,

То блестки надежд на цветных парашютах.

Разломанным яблоком всходит луна,

По сходням на берег стекают минуты,

Как капли времен без границ и без дна…

Октябрь — 31 октября 1983

Пахра

— Дивись, моя люба, до нас веселка в гості!

Які закони Ньютона — променів заломлення!

— Ах, дурненький, веселка — адже це тимчасовий місток

Від неба до поля, від вічності і до миті.

— Дивись, моя люба, ось гілочка моя!

— Ах, дурненький, це привіт від далеких сузір'їв.

— Яка ж ти розумна, право, моя дорога…

— Звичайно, мій любий, адже в небо дивитись цікавіше.

То листя, то вісті, то сніг, то весна,

То блискітки надій на кольорових парашутах.

Розламаним яблуком сходить місяць,

По сходнями на берег стікають хвилини,

Як краплі часів без меж і без дна…

— Але хліб, моя люба, народжується в полі!

Дивись, засіяне поле пшеницею озимою.

— А небо засіяне зірками, дурненький Колю…

Ах, щось сьогодні з тобою ми несумісні.

— Ну як же на небі нам жити без ганка і хліба?

Пристроїмося десь тут в очікуванні дива.

— Згідна, але будемо поглядати в синє небо,

Оскільки вже прийдуть чудеса, то звідти.

То листя, то вісті, то сніг, то весна,

То блискітки надій на кольорових парашутах.

Розламаним яблуком сходить місяць,

По сходнями на берег стікають хвилини,

Як краплі часів без меж і без дна…

Жовтень—31 жовтня 1983

Пахра