Подмосковная зима - Юрий Визбор

По старинной по привычке мы садимся в электрички.

Ветры падают с откоса и поземку теребят,

Про метель стучат колеса, только песня не про это,

Не про лето, не про осень — про меня и про тебя.

Будет утро греть на печке молоко в здоровых кружках,

Нарисует ночь русалку под дейнеку на окне.

Будет все, как ты хотела, будет тонкий звон хрустальный,

Если стукнуть лыжной палкой ровно в полночь по луне.

Вот и вся моя отрада — мне навстречу сосны, сосны

И такие полустанки, что вообще сойдешь с ума.

Вот и вся моя программа — не комедия, не драма,

А сплошные снегопады — подмосковная зима.

За старовинною за звичкою ми сідаємо в електрички.

Вітри падають із укосу і поземку смикають,

Про хуртовину стукають колеса, тільки пісня не про це,

Не про літо, не про осінь — про мене і про тебе.

Ранок грітиме на печі молоко в здорових гуртках,

Намалює ніч русалку під дейнеком на вікні.

Буде все, як ти хотіла, буде тонкий дзвін кришталевий,

Якщо стукнути лижною палицею рівно в північ по місяці.

Ось і вся моя втіха — мені назустріч сосни, сосни

І такі півстанки, що взагалі збожеволієш.

Ось і вся моя програма — не комедія, не драма,

А суцільні снігопади — підмосковна зима.