Передо мною горы и река - Юрий Визбор

Передо мною горы и река.

Никак к разлуке я не привыкаю,

Я молча, как вершина, протыкаю

Всех этих дней сплошные облака.

Ты проживаешь сумрачно во мне,

Как тайное предчувствие бессмертья.

Хоть годы нам отпущены по смете —

Огонь звезды горит в любом огне.

Мой друг!

Я не могу тебя забыть!

Господь соединил хребты и воды,

Пустынь и льдов различные природы,

Вершины гор соединил с восходом,

И нас с тобой, мой друг, соединил,

И нас с тобой, мой друг, соединил.

Когда луна взойдет, свеча ночей,

Мне кажется, что ты идешь к палатке,

Я понимаю: ложь бывает сладкой,

Но засыпаю с ложью на плече.

Мне снится платье старое твое,

Которое люблю я больше новых,

Ах!

Дело не во снах и не в обновах,

А в том, что без тебя мне не житье.

Мой друг!

Я не могу тебя забыть!

Господь соединил хребты и воды,

Пустынь и льдов различные природы,

Вершины гор соединил с восходом,

И нас с тобой, мой друг, соединил,

И нас с тобой, мой друг, соединил.

Отвесы гор, теченье белых рек

Заставят где-нибудь остановиться,

Я знаю — будет за меня молиться

Один и очень добрый человек.

Огней аэродромная строка

Закончит многоточьем это лето,

И в море домодедовского света

Впадет разлука, будто бы река.

Переді мною гори і річка.

Ніяк до розлуки я не звикаю,

Я мовчки, як вершина, протикаю

Усіх цих днів суцільні хмари.

Ти проживаєш похмуро в мені,

Як таємне передчуття безсмертя.

Хоч роки нам відпущені за кошторисом —

Вогонь зірки горить у будь-якому вогні.

Мій друг!

Я не можу тебе забути!

Господь поєднав хребти та води,

Пустинь і льдів різні природи,

Вершини гір з'єднав зі схід,

І нас з тобою, мій друже, з'єднав,

І нас із тобою, мій друже, з'єднав.

Коли місяць зійде, свічка ночей,

Мені здається, що ти йдеш до палатки,

Я розумію: брехня буває солодкою,

Але засипаю з ложею на плечі.

Мені сниться сукня стара твоя,

Яке я люблю більше нових,

Ох!

Справа не в снах і не в обновах,

А в тому, що без тебе мені не життя.

Мій друг!

Я не можу тебе забути!

Господь поєднав хребти та води,

Пустинь і льдів різні природи,

Вершини гір з'єднав зі схід,

І нас з тобою, мій друже, з'єднав,

І нас із тобою, мій друже, з'єднав.

Висячі гір, течія білих річок

Змусять десь зупинитися,

Я знаю — буде за мене молитися

Одна і дуже добра людина.

Вогнів аеродромний рядок

Закінчить трьома точками це літо,

І в море домодєдовського світла

Впаде розлука, ніби річка.