Ледовая разведка - Юрий Визбор

Прощай, патруль!

Мне больше не скрипеть

В твоих унтах, кожанках, шлемах, брюках.

Закатный снег, как смерзшуюся медь,

Уж не рубить под самолетным брюхом.

Не прятать за спокойствием испуг,

Когда твой друг не прилетает снова,

Не почитать за самый сладкий звук

Унылый тон мотора поршневого.

Прощай, патруль!

Не помни про меня.

Ломать дрова умеем мы с размаху.

Я форменную куртку поменял

На фирменную, кажется, рубаху.

Прощайте, островов моих стада!

Я — женщиной поломаная ветка.

Прощайте, льдом помятые суда,

Прощай, моя ледовая разведка.

Не упрекни, не выскажись вослед,

Грехи пытаяясь умолить стихами,

Я спутал все — зимовье и балет,

И запах псов с французскими духами.

Прощай, патруль!

Во снах не посещай.

Беглец твой, право, памяти не стоит.

Залезу в гроб гражданского плаща

И пропаду в пустынях новостроек.

А душу разорвет мне не кларнет,

Не творчество поэта острового,

А нота, долетевшая ко мне

От авиамотора поршневого.

Прощай, патруль!

Мені більше не скрипіти

У твоїх унтах, шкірянках, шоломах, штанах.

Західний сніг, як мідь, що змерзла,

Вже не рубати під літаковим черевом.

Не ховати за спокоєм переляк,

Коли твій друг не прилітає знову,

Не почитати за найсолодший звук

Похмурий тон двигуна поршневого.

Прощай, патруль!

Не пам'ятай про мене.

Ламати дрова вміємо ми з розмаху.

Я формену куртку поміняв

На фірмову, здається, сорочку.

Прощайте, острови моїх стада!

Я— жінкою поламана гілка.

Прощайте, льодом пом'яті судна,

Прощавай, моя льодова розвідка.

Не дорікай, не висловися слідом,

Гріхи намагаючись благати віршами,

Я сплутав все — зимівля і балет,

І запах псів з французькими духами.

Прощай, патруль!

У снах не відвідувай.

Втікач твій, право, пам'яті не стоїть.

Залізу в труну цивільного плаща

І пропаду в пустинях новобудов.

А душу розірве мені не кларне,

Не творчість поета острова,

А нота, що долетіла до мені

Від авіамотора поршневого.