У каждого свой Эверест - Юрий Кукин

У каждого свой Эверест и Монблан,

А сколько живет вдалеке от подножья…

Не надо ни плакать, ни верить в обман,

А надо дороги искать в бездорожье.

А надо, срываясь, руками взмахнув,

Которые крыльев никак не заменят,

Поверить, что кто-то репшнур натянул,

И верить, что сдержит, — и сдержит, раз верит.

И надо нести, словно собственный крест,

Не думать про слабость усталого тела.

И помни, поднявшись на свой Эверест:

Один никогда бы ты это не сделал.

У кожного свій Еверест і Монблан,

А скільки живе вдалині від підніжжя…

Не треба ні плакати, ні вірити в обман,

А треба дороги шукати в бездоріжжі.

А треба, зриваючись, руками змахнувши,

Які крил не замінять,

Повірити, що хтось репшнур натягнув,

І вірити, що стримає, — і стримає, раз вірить.

І треба нести, немов власний хрест,

Не думати про слабкість втомленого тіла.

І пам'ятай, піднявшись на свій Еверест:

Один ніколи би ти це не зробив.