Не помнил я, куда летел - Юрий Кукин

Не помнил я, куда летел,

Не видел рядом спящих тел.

С пробитой вестью головой,

И безразлично, что живой,

И безразлично, что живой.

А подо мной белым-бела

Равнина облаков плыла,

И вижу сквозь нечеткость век:

По ней плетется человек,

По ней плетется человек.

И стало мне пустынно вдруг:

Ведь это мой погибший друг,

И холодочек по спине:

Вот он махнул рукою мне,

Вот он махнул рукою мне.

Нет, это сон всему виной,

И вновь все пусто подо мной,

И боль укутал мысли шелк:

Куда он шел, куда он шел,

К кому он шел, к кому он шел?

И где б ни сел мой самолет,

Меня в пустыне этой ждет

Мой друг, и ждет меня, пока

Моя палатка в облаках,

Моя палатка в облаках.

Июль 1980.

Не пам'ятав я, куди летів,

Не бачив поруч сплячих тіл.

З пробитою звісткою головою,

І байдуже, що живий,

І байдуже, що живий.

А піді мною білим-біла

Рівнина хмар пливла,

І бачу крізь нечіткість повік:

По ній плететься людина,

По ній плететься людина.

І стало мені пустельно раптом:

Адже це мій загиблий друг,

І холодочок по спині:

Ось він махнув рукою мені,

Ось він махнув рукою мені.

Ні, це сон усьому виною,

І знову все порожньо піді мною,

І біль укутав думки шовк:

Куди він ішов, куди він ішов,

До кого він ішов, до кого він ішов?

І де ні сів мій літак,

Мене в пустелі цієї чекає

Мій друг, і чекає мене, поки

Мій намет в хмарах,

Мій намет в хмарах.

Липень 1980 року.