Миражи - Юрий Кукин

Я заснувший пассажир, поезд — жизнь.

Выплывают миражи сна, лжи.

Человек из миража, появившийся в окне,

Бестелестностью пожал руку мне.

И сижу заворожён миражём.

Понимаю — я уже в мираже.

Как здесь тихо, как легко,

как все стало далеко.

Неужели миражи — это жизнь?

В том что ваш сосед брюзжит — миражи.

Или ножками Бриджит — миражи.

И, словами крепко сшив, надевают миражи —

Ведь нельзя же нагишом так жить.

А бывают миражи, как ножи.

Миллиард людей сожжен миражём.

И совсем не за металл — Мефистофель просто стар,

Люди гибнут за мираж — их, наш.

Миражи то миражи, но попробуй докажи!

Каждый хочет, чтоб он так был, жил.

И догадкой поражён: неужели миражём

Станет смысыл бытия и… я?!

Я заснув пасажир, поїзд життя.

Випливають міражі сну, брехні.

Людина з міражу, що з'явилася у вікні,

Безтілесністю потис руку мені.

І сиджу заворожений міражем.

Розумію - я вже в світі.

Як тут тихо, як легко,

як усе стало далеко.

Невже міражі — це життя?

Тому що ваш сусід бурчить — міражі.

Або ніжками Бриджит — міражі.

І, словами міцно зшивши, надягають міражі —

Адже не можна ж нагишом так жити.

А бувають міражі, як ножі.

Мільярд людей спалений міражем.

І зовсім не метал — Мефістофель просто старий,

Люди гинуть за міраж — їх, наш.

Міражі то міражі, але спробуй доведи!

Кожен хоче, щоб він так був, жив.

І здогадом вражений: невже міражем

Стане сенс буття і ... я?!