Parapluie - Volodia

Dans la vie, j’fais des parapluies

Rayons d’soleil dans la grisaille de la ville

Au fond, c’est ça l’métier d’artiste, sous tempête ou brise

Avec un sourire et un public à mettre à l’abri

Mon seul toit, c’est le cosmos

Ma plume et la lune: je n’ai pas besoin d’plus, non

J'écoute le monde pendant qu’les autres causent

Et je sèche des larmes, c’est tout c’que j’propose

Alors viens au sec, oublie c’qu’il y a tout autour

L’orage, les éclairs et le regard des vautours

J’veux réchauffer ton cœur, j’ai de la place dans le mien

De l’espoir dans les mains et, dans l’ombre, une lueur

Palette de couleurs dans décors noirs et blancs

Je marche dans la brume, toujours prêt à braver les vents

Et j’en vois trop serrer les dents et, tout c’que je peux faire pour eux

C’est déployer mon parapluie et voir un peu d’joie dans leurs yeux

D’t’façons, c’est tout c’que j’sais faire

On est bien peu sur cette Terre

J’passerai pas une vie à m’taire

J’veux chanter tout c’que j’espère

Sous mon para-parapluie

Quand il pleut

J’s’rai sous mon para-parapluie

Ouhohoy

Tant pis si j’finis seul et qu’on m’prend pour un fou

La vérité: je troquerai pas mon âme pour un sou

J’ai mon abri de fortune, j’veux vous accueillir en-d'ssous

Qu’on se parle, qu’on se réchauffe, qu’on oublie ou qu’on se saoule

Même si on se serre un peu, j’aurai toujours une place

J’aime écouter l’averse qui coule sur la toile

Elle me rappelle l’annonce du temps qui passe

J’en ai fait, des rimes, des vers, guidé par une bonne étoile

Et il pleut des cordes sensibles, on pleure dans l’vide

Moi, j’meurs d’envie d’apaiser les peines avant qu’des cœurs s’enlisent

Cordes sensibles, pleure dans l’vide

J’meurs d’envie d’apaiser les peines avant qu’des cœurs s’enlisent

Et quand c’est pas facile de garder le smile

J’me dis: «D't'façons, c’est ma raison d'être» et

Regarde-moi, j’suis pas sur les mêmes rails

Tu m’verras sous un parapluie en train de faire la fête car…

D’t’façons, c’est tout c’que j’sais faire

On est bien peu sur cette Terre

J’passerai pas une vie à m’taire

J’veux chanter tout c’que j’espère

Sous mon para-parapluie

Quand il pleut

J’s’rai sous mon para-parapluie

Ouhohoy

Quand il pleut

Dans la vie, j’fais des parapluies

C’est pour mettre du baume quand l’orage est à l’excès

On n’vit pas les mêmes météos ni l’même temps

Viens avec moi, que je te réchauffe un instant

Pour quelques mots, que tu t'échappes un peu

Dans mes chansons, le ciel est toujours bleu

Les éclairs tombent, je fais encore le même vœu

Vous abriter sous mon parapluie quand il pleut

D’t’façons, c’est tout c’que j’sais faire

On est bien peu sur cette Terre

J’passerai pas une vie à m’taire

J’veux chanter tout c’que j’espère

Sous mon para-parapluie

Quand il pleut

J’s’rai sous mon para-parapluie

Ouhohoy

У житті я роблю парасольки

Промені сонця в сірості міста

В основному, це робота художника, під час шторму чи вітерця

З усмішкою і аудиторією, щоб прихистити

Мій єдиний дах – космос

Моє перо і місяць: Мені більше не треба, ні

Я слухаю світ, поки інші говорять

І я висушую сльози, це все, що я пропоную

Тож приходь насухо, забудь, що навколо

Буря, блискавка і погляд грифів

Я хочу зігріти твоє серце, у мене є місце в моєму

Надія в руках, а в тіні — проблиск

Колірна палітра в чорно-білих декорах

Я ходжу в тумані, завжди готовий протистояти вітрам

І я бачу, що занадто багато хто стискає зуби, і все, що я можу для них зробити

Хіба розстелити мою парасольку і побачити трохи радості в їхніх очах

У всякому разі, це все, що я вмію робити

Нас дуже мало на цій Землі

Я не буду витрачати все життя на мовчання

Я хочу співати все, на що сподіваюся

Під моєю парасолькою

Коли йде дощ

Я буду під своєю парасолькою

Огой

Шкода, якщо я залишаюся один і люди думають, що я божевільний

Правда: ні на копійку душу не проміню

У мене є свій імпровізований притулок, я хочу вітати вас під ним

Незалежно від того, чи розмовляємо ми, зігріваємося, забуваємо чи напиваємося

Навіть якщо ми трохи стиснемося, у мене завжди буде місце

Мені подобається слухати зливу, що тече в Інтернеті

Вона нагадує мені оголошення про плин часу

Я зробив це, вірші, вірші, керуючись щасливою зіркою

І йде дощ, ми плачемо в порожнечі

Я вмираю, щоб заспокоїти смуток, перш ніж серця загрузнуть

Чутливі струни, крики в порожнечі

Я вмираю, щоб заспокоїти смуток, перш ніж серця загрузнуть

І коли нелегко втримати посмішку

Я кажу: «Якимось чином це моя причина існування» і

Подивіться на мене, я не на тих же шляхах

Ви побачите мене під парасолькою для вечірок...

У всякому разі, це все, що я вмію робити

Нас дуже мало на цій Землі

Я не буду витрачати все життя на мовчання

Я хочу співати все, на що сподіваюся

Під моєю парасолькою

Коли йде дощ

Я буду під своєю парасолькою

Огой

Коли йде дощ

У житті я роблю парасольки

Це наносити бальзам, коли буря надмірна

Ми живемо не в однакову погоду і не в той самий час

Ходімо зі мною, дозвольте мені трохи зігріти вас

За кілька слів, що ти трохи втікаєш

У моїх піснях небо завжди блакитне

Блискавка падає, я знову загадаю те саме бажання

Приховаю тебе під моєю парасолькою, коли йде дощ

У всякому разі, це все, що я вмію робити

Нас дуже мало на цій Землі

Я не буду витрачати все життя на мовчання

Я хочу співати все, на що сподіваюся

Під моєю парасолькою

Коли йде дощ

Я буду під своєю парасолькою

Огой