Здесь вам не равнина (Вершина) - Владимир Высоцкий

Здесь вам не равнина, здесь климат иной.

Идут лавины одна за одной.

И здесь за камнепадом ревет камнепад.

И можно свернуть, обрыв обогнуть,

Но мы выбираем трудный путь.

Опасный как военная тропа.

Кто здесь не бывал, кто не рисковал —

Тот сам себя не испытал,

Пусть даже внизу он звезды хватал с небес.

Внизу не встретишь, как не тянись,

За всю свою счастливую жизнь

Десятой доли таких красот и чудес.

Нет алых роз и траурных лент,

И не похож на монумент

Тот камень, что покой тебе подарил.

Как Вечным огнем, сверкает днем

Вершина изумрудным льдом,

Которую ты так и не покорил.

И пусть говорят — да, пусть говорят!

Но нет — никто не гибнет зря,

Так — лучше, чем от водки и от простуд.

Другие придут, сменив уют

На риск и непомерный труд, —

Пройдут тобой не пройденный маршрут.

Отвесные стены — а ну, не зевай!

Ты здесь на везение не уповай.

В горах ненадежны ни камень, ни лед, ни скала.

Надеемся только на крепость рук,

На руки друга и вбитый крюк,

И молимся, чтобы страховка не подвела.

Мы рубим ступени.

Ни шагу назад!

И от напряженья колени дрожат,

И сердце готово к вершине бежать из груди.

Весь мир на ладони — ты счастлив и нем

И только немного завидуешь тем,

Другим, — у которых вершина еще впереди.

Тут вам не рівнина, тут клімат інший.

Ідуть лавини одна за однією.

І тут за камнепадом реве каменепад.

І можна згорнути, обрив обігнути,

Але ми вибираємо важкий шлях.

Небезпечний як військовий шлях.

Хто тут не бував, хто не ризикував.

Той сам себе не відчув,

Нехай навіть унизу він зірки хапав з небес.

Внизу не зустрінеш, як не тягнися,

За все своє щасливе життя

Десятої частки таких крас і чудес.

Немає червоних троянд і жалобних стрічок,

І не схожий на монумент

Той камінь, що спокій тобі подарував.

Як Вічним вогнем, сяє днем

Вершина смарагдовим льодом,

Яку ти так і не підкорив.

І нехай кажуть — так, нехай кажуть!

Але ні — ніхто не гине даремно,

Так — краще, ніж від горілки і від простуд.

Інші прийдуть, змінивши затишок

На ризик і непомірну працю,—

Пройдуть тобою не пройдений маршрут.

Висячі стіни — а, ну, не позіхай!

Ти тут на везіння не сподівайся.

У горах ненадійні ні камінь, ні лід, ні скеля.

Сподіваємось тільки на міцність рук,

На руки друга і вбитий гак,

І молимося, щоб страховка не підвела.

Ми рубаємо сходи.

Ні кроку назад!

І від напруги коліна тремтять,

І серце готове до вершини бігти з грудей.

Весь світ на долоні — ти щасливий і нем

І тільки трохи заздриш тим,

Іншим — у яких вершина ще попереду.