Здесь лапы у елей дрожат на ветру - Владимир Высоцкий

Здесь лапы у елей дрожат на весу,

Здесь птицы щебечут тревожно.

Живешь в заколдованном диком лесу,

Откуда уйти невозможно.

Пусть черемухи сохнут бельем на ветру,

Пусть дождем опадают сирени,

Все равно я отсюда тебя заберу

Во дворец, где играют свирели.

Твой мир колдунами на тысячи лет

Укрыт от меня и от света.

И думешь ты, что прекраснее нет,

Чем лес заколдованный этот.

Пусть на листьях не будет росы поутру,

Пусть луна с небом пасмурным в ссоре,

Все равно я отсюда тебя заберу

В светлый терем с балконом на море.

В какой день недели, в котором часу

Ты выйдешь ко мне осторожно?..

Когда я тебя на руках унесу

Туда, где найти невозможно?..

Украду, если кража тебе по душе, -

Зря ли я столько сил разбазарил?

Соглашайся хотя бы на рай в шалаше,

Если терем с дворцом кто-то занял!

Тут лапи біля ялинок тремтять на вазі,

Тут птахи щебечуть тривожно.

Живеш у зачарованому дикому лісі,

Звідки втекти неможливо.

Нехай черемхи сохнуть білизною на вітрі,

Нехай дощем опадають бузки,

Все одно я звідси тебе заберу

У палац, де грають сопілки.

Твій світ чаклунами на тисячі років

Схований від мене і від світла.

І думаєш, що прекрасніше немає,

Чим ліс зачарований цей.

Нехай на листі не буде роси вранці,

Нехай місяць з небом похмурим у сварці,

Все одно я звідси тебе заберу

У світлі терем з балконом на морі.

Який день тижня, о котрій годині

Ти вийдеш до мене обережно?

Коли я тебе на руках понесу

Туди, де знайти неможливо?

Вкраду, якщо крадіжка тобі до душі, -

Чи дарма я стільки сил розбазарив?

Погоджуйся хоча б на рай у курені,

Якщо терем із палацом хтось зайняв!