«Здесь лапы у елей дрожат на весу...» (1970) - Владимир Высоцкий

Здесь лапы у елей дрожат на весу,

Здесь птицы щебечут тревожно –

Живёшь в заколдованном диком лесу,

Откуда уйти невозможно.

Пусть черёмухи сохнут бельём на ветру,

Пусть дождём опадают сирени, —

Всё равно я отсюда тебя заберу

Во дворец, где играют свирели!

Твой мир колдунами на тысячи лет

Укрыт от меня и от света, —

И думаешь ты, что прекраснее нет,

Чем лес заколдованный этот.

Пусть на листьях не будет росы поутру.

Пусть луна с небом пасмурным в ссоре, —

Всё равно я отсюда тебя заберу

В светлый терем с балконом на море!

В какой день недели, в котором часу

Ты выйдешь ко мне осторожно,

Когда я тебя на руках унесу

Туда, где найти невозможно?

Украду, если кража тебе по душе, —

Зря ли я столько сил разбазарил?!

Соглашайся хотя бы на рай в шалаше,

Если терем с дворцом кто-то занял!

Тут лапи біля ялинок тремтять на вазі,

Тут птахи щебечуть тривожно –

Живеш у зачарованому дикому лісі,

Звідки втекти неможливо.

Нехай черемхи сохнуть білизною на вітрі,

Хай дощем опадають бузки,

Все одно я звідси тебе заберу

У палац, де грають сопілки!

Твій світ чаклунами на тисячі років

Вкритий від мене і від світла,

І думаєш ти, що прекрасніше немає,

Чим ліс зачарований цей.

Нехай на листі не буде роси вранці.

Нехай місяць з небом похмурим у сварці,

Все одно я звідси тебе заберу

У світлий терем із балконом на морі!

Якого дня тижня, о котрій годині

Ти вийдеш до мене обережно,

Коли я тебе на руках заберу

Туди де знайти неможливо?

Вкраду, якщо крадіжка тобі до душі,

Чи дарма я стільки сил розбазарив?

Погоджуйся хоча б на рай у курені,

Якщо терем із палацом хтось зайняв!