Я вырос в Ленинградскую блокаду… - Владимир Высоцкий

Я вырос в ленинградскую блокаду,

Но я тогда не пил и не гулял.

Я видел, как горят огнем Бадаевские склады,

В очередях за хлебушком стоял.

Граждане смелые, а что ж тогда вы делали,

Когда наш город счет не вел смертям?

Вы ели хлеб с икоркою, а я считал махоркою

Окурок с-под платформы черт-те с чем напополам.

От стужи даже птицы не летали,

А вору было нечего украсть,

Родителей моих в ту зиму ангелы прибрали,

А я боялся — только б не упасть.

Было здесь до фига голодных и дистрофиков,

Все голодали, даже прокурор.

А вы в эвакуации читали информации

И слушали по радио обзор информбюро.

Блокада затянулась, даже слишком,

Но наш народ врагов своих разбил,

И можно жить, как у Христа за пазухой под мышкой,

Но только вот мешает бригадмил.

Я скажу вам ласково, граждане с повязками,

В душу ко мне лапою не лезь,

Про жизнь вашу личную и непатриотичную

Знают уже органы и ВЦСПС.

Я виріс у ленінградську блокаду,

Але я тоді не пив і не гуляв.

Я бачив, як горять вогнем Бадаївські склади,

У чергах за хлібом стояв.

Громадяни сміливі, а що ж тоді ви робили,

Коли наше місто рахунок не вело смертям?

Ви їли хліб з ікоркою, а я вважав махоркою

Недолік з-під платформи чорт-те з чим навпіл.

Від стужі навіть птиці не літали,

А злодієві було нічого вкрасти,

Батьків моїх у ту зиму ангели прибрали,

А я боявся — тільки б не впасти.

Було тут до фіга голодних і дистрофіків,

Усі голодували, навіть прокурор.

А ви в евакуації читали інформації

І слухали по радіо огляд інформбюро.

Блокада затягнулася, навіть надто,

Але наш народ ворогів своїх розбив,

І можна жити, як у Христа за пазухою під пахвою,

Але тільки ось заважає бригадміл.

Я скажу вам ласкаво, громадяни з пов'язками,

В душу до мене лапою не лізь,

Про життя ваше особисте та непатріотичне

Знають уже органи і ВЦРПС.